Вступ

       День п’ятниці, 29 жовтня 2157 року, видався, як і попередніх три декади місяця, спекотним та безвітряним. На блакитному небі столиці України ніде не було видно жодної хмаринки. Сьогодні, ― втім, як і попередні три декади місяця, ― так само спекотно. Стовпчик термометра коливався від +21 до + 27°С.

       Робочий день майже завершувався, і попереду – вихідні.

       За два тижні мешканці Сонячної системи святкуватимуть ювілей – 10 років компанії «Місячне сяйво». Вона є фахівцем з будівництва космольотів для усіх галузей промисловості. З’явилася 13 травня 2147 року, і за 10 років свого існування завоювала споживацький ринок не лише на Землі та решті планет Сонячної системи, але і далеко за її межами. 40% продукції компанія продає за межі системи, в утворення, які знаходяться не лише поруч, але і у віддалені куточки Всесвіту.

       У день ювілею компанія організовує круїзний політ навколо Всесвіту, кошти від якого підуть на реконструкцію декількох космольотів, після чого керівництво компанії передасть їх безкоштовно Цивільному та Військовому Космічним Флотам, а також декільком дослідникам-одинакам.

       Перебуваючи на роботі, Володимир Скакун під час перерви зайшовши на сайд компанії «Місячне сяйво», прочитав оголошення про те, що за два тижні компанія організовує круїз навколо Всесвіту. Вартість квитка коливається від 5 до 50 галактосів. У кінці подавався номер телефону зателефонувавши за яким можна було дізнатися усі подробиці про даний захід. 

       Зателефонувавши за вказаним телефоном, Скакун дізнався, що у наявності залишилося тридцять квитків, вартістю двадцять галактосів кожен.

       У Володимира була при собі кредитна картка на суму двісті п’ятдесят галактосів.

       Сьогодні у нього короткий робочий день – до 15:30, – і він ще встигне купити чотири квитки – собі, дружині та двом своїм дітям, старшому з яких п’ятнадцять, а дівчинці – сім років.

       Набравши номер Біохімічного Інституту Дослідження Космічних Видів, де працювала його дружина, Володимир почав чекати, коли на екрані телестерео з’явиться зображення БІДКВ.

       Нарешті на екрані з’явилося зображення приміщення Інституту, яке стрімко наближалося.

       Володимир вже не вперше бачив зображення БІДКВ з екрану телестерео, і не одноразово бував як поруч самого приміщення, так і безпосередньо усередині.

       Як і решта приміщень того часу, приміщення, у якому працювала Ольга – а саме так звали дружину Володимира – було заввишки 760 поверхів, половина з яких знаходилася під поверхнею, і половина – на поверхні планети. Воно мало форму шестикутника, причому, як та його частина, яка знаходилася на поверхні планети, так і та, яка знаходилася під нею.

       Поки наближалося приміщення на моніторі, Володимир натиснув ще одну кнопку, щоб зв’язатися з відділом, у якому працювала Ольга. За кілька хвилин зображення наблизилося до дверей, на яких висіла табличка з назвою відділу та прізвищем з ініціалами його керівника.

       Двері відчинилися, і Володимир побачив знайомі риси обличчя. Так само, як і Володимир, його дружина нагадувала, і, власне, була за походженням, венерійка, про що свідчили риси обличчя. Але вже протягом п’ятнадцяти років вона живе і працює на третій планеті Сонячної системи, де і вийшла заміж у 2142 році. Зараз їй сорок років, на п’ять менше ніж її чоловікові.

       Володимир вирішив відразу перейти до суті справи, власне, чому він викликає на зв’язок Ольгу.

       ― Олю, привіт. – привітався Володимир.

       ― Привіт. Що трапилося?

       ― Нічого суттєвого. Ти не виходила сьогодні в Інтернет?

       ― Ні. А що там?

       Володимир розповів дружині про ту інформацію, яку він знайшов в Інтернет на сайді компанії «Місячне сяйво».

       ― Я знаю про цей круїз. – відповіла Ольга. – Цю інформацію я знайшла у Світовому Мозку. І ти, Володю, добре зробив, що зв’язався зі мною. Нехай наші діти трохи розважаться і відпочинуть, Їм буде цікаво.

       Після завершення переговорів на екрані монітору спочатку українською, потім мовою Есперанто, з’явився напис: «Кінець зв’язку».

       Скакун вимкнув телестерео, і зиркнув на електронний годинник який висів над вхідними дверима: 15:25.

*    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *      *

       Минуло 2 тижні.

       За цей час решта квитків, що залишилися, миттєво були розпродані.

       Засоби масової інформації друкували статті та інтерв’ю генерального директора «Місячного сяйва» який розповідав про компанію та запрошував у круїз Всесвітом.

       І ось настав довгоочікуваний день п’ятниці 13 травня.

       Ще о 17:00 за Гринвічем на космодромі у Борисполі зібралося багато людей. В основному це були рідні, близькі та друзі тих, кому пощастило потрапити у цей круїзний рейс.

       Велася і пряма трансляція цього заходу на усі планети Сонячної системи. Звичайно, тих 650 місць на космольоті було замало, щоб розмістити усіх бажаючих потрапити на борт круїзного лайнера. Керівництво компанії пообіцяло, що наступного разу у круїзі Всесвітом візьме участь на багато більше бажаючих, і ще наступного року у круїз Всесвітом буде відправлено набагато більше космольотів.

       Рівно о 19:00 за Гринвічем, космоліт компанії «Місячне сяйво» з однойменною назвою відправиться у круїзний політ просторами Всесвіту.

       Володимир вже досить давно з родиною прибув до Борисполя і зараз очікував тієї миті, коли нарешті запросять на посадку.

       До нього підійшла кореспондент астрокомпанії «Галактикінформ» яка також як і решта астрокомпаній вела прямий репортаж з місця події.

       ― Марія Ільїнська. Кореспондент астрокомпанії «Галактикінформ» . – представилася вона. – Назвіться, будь ласка.

       Коли Скакун представився, кореспондент запитала:

       ― Ви, один летите у круїз?

       ― Ні. – відповів той. – З дружиною та дітьми.

       ― Це ваш перший подібний круїз?

       ― Ні. Ми і до цього літали. А цього року хочемо щоб і діти побували у круїзі, тим більше, що «Місячне сяйво» вже не новачок в організації подібних заходів. А на останок хочу закликати усіх, щоб літали літальними апаратами саме цієї компанії. Це дійсно зручно, швидко та комфортно.

       З гучномовців, які стояли на космодромі, пролунав м’який жіночий голос , який запрошував пасажирів на посадку.

       Кореспондент подякувала за інтерв’ю, і Володимир пішов на посадку, а Ільїнська продовжувала прямий репортаж.

       ― Лічені хвилини залишилися до того моменту, коли ось цей велетень у формі конуса на борту якого велетенськими літерами виведено назву як самого космольота, так і компанії-виробника – «Місячне сяйво» – продовжувала кореспондент. – Рівно о 19:00 за Гринвічем цей велетень відірветься від поверхні Землі, і полетить до Проксима Кентавра, потім до…

       Кореспондент назвала кілька утворень через які проляже шлях круїзного космольота, після чого почала розповідати глядачам про історію виникнення компанії та появи на ринку виробників літаючих апаратів.

       Сказавши глядачам про те, що вона завершує свій репортаж з космодрому і передає слово своїй колезі, зображення змінилося, і глядачі побачили те, що відбувається безпосередньо на борту космольота.

       У довгому салоні лайнера, який було розбито на чотири частини – загальний салон, де і знаходилися пасажири на момент відльоту, та каюти I, II та III класу. Усі місця вже були зайняті. За кілька хвилин космоліт здійметься у повітряний простір Землі і залишивши планету, вирушить у подорож.

       Нарешті годинник, який висів над входом до головного приміщення космодрому висвітив час: 19:00.

       Космоліт піднявся у повітря і до пасажирів підійшла стюардеса.

       ― Шановні пасажири! Від імені командира круїзного космольота Карпова Сергія Анатолійовича та пілота Тимофєєва Віталія Андрійовича, я стюардеса, Яценко Тетяна Федорівна та компанія «Місячне сяйво», раді вітати вас на борту цього красеня-лайнера з однойменною назвою.

       Проводжаючі, які зібралися на бориспільському космодромі, бачили, як космоліт віддалявся все далі і далі поки взагалі не зник з поля зору.

       Присутні ще тривалий час дивилися у той бік, куди полетів космоліт.