Рорзділ 19

       Коли точно такий само космоліт без пізнавальних знаків зник вдалині, до товаришів звернувся Павлюк:

     – Значить так, шановне панство. Що маємо на цей момент? А маємо ми наступне. Нами досліджено портал інтелекту. Але не зовсім чесна цивілізація захопила його для використання у своїх цілях. Ми маємо цьому завадити.

       – Як ми це зробимо? – запитала Копиль. – Адже нам не те, що ніхто не допоможе, ми навіть не маємо права залишити межі Сонячної системи!

       – Давайте спочатку потрапимо безпосередньо до порталу, а потім обговоримо.

       – Де зупинитися у порталі? – запитав Кудінов.

       – У самому його кінці. – відповів Павлюк.

       – Поїхали! – вигукнув пілот «Зоряного скорохода», коли усі зайняли місця у космольоті.

       Минуло кілька секунд, і космоліт без пізнавальних знаків здійснив посадку на майданчику укінці порталу.

      – Ось тепер, – сказав Петро, коли астронавти вийшли із космольота, – ми можемо подумати над тим, як повернути собі добре ім’я.

       Павлюк хотів ще щось сказати, проте не встиг. Зиремпа підняв угору руку, цим самим просячи, щоб дали йому можливість зосередитися.

       – Що трапилося, Михайле? – запитала Середа.

       – Хочеш дізнатися, – відповів той, – роби те, що і я.

       Після цих слів усі зосередилися на подіях, які відбувалися до появи у порталі астронавтів.

       – У кого які будуть думки стосовно тієї інформації, про яку ми тут довідалися? – запитав Павлюк, обводячи поглядом товаришів.

       – Пропоную все ж наполягати на тому, – сказав Самойлов, – щоб нас вислухали представники утворень.

       – Якщо вони ще тут. – додав Васильєв.

       – Можеш не сумніватися. – відповів Максимович. – Вони перебуватимуть тут доти, доки не впевняться у тому, що планеті нічого не загрожує.

       – Авжеж! – вигукнув Вавилов. – Ми значить несемо загрозу, а ті, кому доручений портал, значить ні!

       – Так. − Сказав Павлюк. – Переконати керівництво утворень Всесвіту буде дуже непростим завданням. Проте ми маємо з ним впоратися.

       – Тихіше! – вигукнула Нифонтова. – Сюди хтось іде!

       За мить перед астронавтами з’явилося близько вісімдесяти постатей. Вони були приблизно удвічі вищими за мешканців Сонячної системи.

       Один з них запитав відділившись від решти:

       – Ви розмістили у системі Космонет повідомлення про те, що начебто земляни мають намір захопити портал інтелекту. Звідки ви дізналися про цей портал? 

       Астронавти якийсь час стояли, не наважуючись розкрити хто вони насправді. Проте вони розуміли, що для того, аби розставити усе на свої місця, вони все ж мають відкритися.

       Від тих, хто стояв у скафандрах з чужинською символікою хтось відділився і зупинився за три кроки від представника сузір’я Водолія.

       Він зняв шолом.

       – Ми не ті, за кого ви нас сприйняли. – сказав він.

       – Земляни! – вигукнув військовий.

       – І не тільки. – відповів Павлюк.                                                       

Саме він спробував увійти у контакт з представником сузір’я Водолія.

       – Вам же було наказано…

       – …залишити планету і межі системи взагалі. – закінчив Петро. – Я знаю.

       – Саме так! – вигукнув військовий, і вихопив рацію, аби покликати на допомогу.

       Павлюк теж вихопив рацію, і так вийшло, що він її випадково увімкнув

       Тримаючи пристрій опущеним, Петро сказав звертаючись до співрозмовника:

       – Якщо зараз ви дасте команду нас розстріляти, я теж дам команду, і планету знищать. Мені начхати, що тут знаходимося ми. Вас загине більше.

       Рука Павлюка затремтіла і він випадково увімкнув рацію. Його слова чули ті, хто зараз перебуває на супутнику.

       – Петре! – почув він голос Кудінова. – Що там у вас відбувається? Кого ти хочеш знищити?

       Павлюк трохи підняв рацію, цим самим кажучи своєму співрозмовникові:

       «Чув? Як бачиш, варто мені сказати одне слово, і усе буде скінчено».

       Але у рацію сказав:

       – У нас все гаразд. Ми намагаємося порозумітися з одним із представників сузір’я Водолія. Нічого страшного.

       – Гаразд. – сказав представник сузір’я Водолія. – Хочете довести своє – спробуйте. Проте пам’ятайте: якщо вам цього не вдасться…

       – Стосовно цього можете не хвилюватися. – відповіла йому Софія. – Ми доведемо вам свою невинність і згодом ви самі переконаєтеся у тому, що були неправі.