Окрім того, що Новохатський був начальником експедиції та інженером анігіляційних установок, на ньому ще лежала відповідальність за проведення іспиту променів. То ж він не міг допустити жодної промашки.
– Поки я готуватиму установку до випробування, ти тим часом, – звернувся начальник експедиції до Нємцової, – прорахуй траєкторію таким чином, щоб промені не зачепили жодну з планет. Ось карта системи.
– А я і без розрахунків скажу, що у будь-якому випадку одну із планет ми зачепимо.
– А ти прорахуй…
– Та, зрозумій ти, в решті решт! – не витримала математик, – Не можливо розрахувати траєкторію таким чином, щоб промінь, – нехай він буде навіть один, – не зачепив бодай одну із планет! Це все рівно що ми проводимо випробування у Сонячній системі. У нашій системі планети хоч і не так щільно розташовані, проте є велика ймовірність того, що усі планети нашої системи були б знищені! А тут і поготів! Тут же вони майже одна на одній!
– У будь-якому разі, – стояв на своєму Роман Давидович, – ніхто випробувань не відміняв!
Як по виразу обличчя, так і по голосу, було видно, що Новохатський налаштований рішуче. Тож з ним сперечатися більше ніхто не наважився.
– Зараз ми маємо в останнє перед початком випробувань перевірити усі системи. – говорив начальник експедиції. – Потім з космольота проведемо випробування. Усім зрозуміло?!
– Так точно! – по-військовому відповіли усі члени команди.
Усі почали готуватися до випробування.
Першою підійшла до начальника експедиції Нємцова. Вона щойно закінчила обраховувати можливу траєкторію польоту променів.
– Я ще раз наполягаю, – сказала доктор фізико-математичних наук, звертаючись до начальника експедиції, – що не тільки небезпечно проводити випробування у цій системі, це взагалі погана ідея.
– Випробування проведені будуть не дивлячись ні на що. – так само твердо повторив Новохатський. Потім звернувся до Нємцової: – Що у тебе з розрахунками?
Дівчина мовчки віддала аркуш паперу, на якому була виведена траєкторія можливого польоту променів.
– І все-таки, – мовив Новохатський, переглянувши дані, – ризикнути треба. – Потім звернувся до математика: – Якщо щось піде не так, уся відповідальність ляже виключно на мене. Адже я відповідальний за виконання операції. А зараз – до роботи.
Підійшовши до пускової установки, Роман Давидович ще раз поглянув на карту яку склала астронавігатор, потім на дані подані математиком.
– Гаразд. – ніби ні до кого не звертаючись, сказав Роман. – З Богом.
Підійшовши до установки, юнак натиснув кілька кнопок. Наступної миті навколо космольота спалахнуло яскраве сяйво яке миттєво розповсюдилося усією системою і продовжувало поширюватися.
– Чорт забирай! – закричав від несподіванки начальник експедиції. – Що відбувається?!
– Промені! – вигукнув Кривцун. – Щось не так з променями!
– Усі по місцях! – закричав Новохатський. Та усі і так були на своїх місцях. – Необхідно залишити орбіту планети і відлітати із системи!
Але це ніяк не вплинуло на подальші дії астронавтів та події, які розгорталися після того. Світло від променів поширювалося швидше, ніж астронавти намагалися щось зробити.
– Розверни космоліт і відлітаємо із системи! – кричав Новохатський, звертаючись до пілота який постійно намагався випередити світло від променів яке у свою чергу постійно наздоганяло літальний апарат із символами Сонячної системи.
– Спробуй вимкнути установку! – крикнув Новохатському Кривцун.
Проте, наступної миті усе пішло зовсім не так як хотілося астронавтам.
Коли Новохатський вже ухопив важіль і хотів вимкнути установку, пролунав потужний вибух. На кілька секунд астронавти завмерли кожен на своєму місці. Сяйво як з’явилося миттєво, так миттєво і зникло.
– Здається щось вибухнуло у космольоті. – сказав Боришак.
Та коли начальник експедиції вимкнув установку, Коваль рвучко повів космоліт убік і усі не втримавшись у кріслах попадали.
– Марко! Що трапилося?! – закричав Новохатський.
– Мені здалося, що на нас летить метеорит велетенських розмірів! – ледь дихаючи сказав пілот.
– Це не метеорит. – дивлячись у сканоскоп відповіла Меринова. – Це шматок планети!
– Особисто я нічого не бачу. – у свою чергу відповів Кириленко, дивлячись то в оглядове вікно, то на показання приладів.
– Якщо це не метеорит і не шматок планети, – заговорила Меринова, – тоді, що?
Інженер біологічного захисту роззирнувся на скільки міг.
– Ніхто з вас не припускає, що промені, які ми намагалися випробувати, можуть нанести, чи, можливо, вже нанесли іншу шкоду, ніж ту, якби вони розкололи б на кілька частин планету?
– Що ти маєш на увазі? – запитав Новохатський.
– У мене є два документальних фільма про Теслу… – почав говорити Сергій, та його перебив Новохатський.
– До чого тут фільми! – спалахнув Новохатськитй. – Тут не знаєш, що коїться зараз, а він говорить про якесь кіно!
– Ти спочатку послухай, а потім роби висновки! – у свою чергу спалахнув Сергій.
– Ну, у тебе є фільми, – видихнув Новохатський. – І що далі?
– А те, що коли Тесла проводив іспит того, що намагалися випробувати ми, то, ти знаєш, наприклад про те, що тоді вибухова хвиля двічі обігнула Землю? І судячи з усього, ні тоді, ні у нашому випадку пристрій не був увімкнений не на повну потужність.
– Ми щось накоїли з вами у Всесвітньому масштабі… – тихо мовила Нємцова.
– Що? – не зрозумів начальник експедиції. – Як?! Що сталося?!
– Судячи з усього, – припустила астронавігатор, – якщо навіть і так, якщо ми дійсно щось накоїли, то це зовсім не те, що може зашкодити, а воно дійсно зашкодить не тільки нам, мешканцям Сонячної системи, але і мешканцям інших утворень Всесвіту. Що саме сталося, ми маємо з’ясувати, і зробити це якомога швидше.
– Дурень! – кричав Роман.
– Що сталося, Романе? – не могла зрозуміти його Белла Гончар.
– Я просто не послухав Анфісу, яка попереджала мене про можливі наслідки.
Та тільки з докором поглянула на Новохатського, наче кажучи йому: «А я тебе попереджала!»
Увімкнулася система зв’язку.
– «Нова надія»! – почули астронавти. На зв'язок виходив представник Центру управління польотами. – Ми усе бачили. Терміново повертайтеся!
– Вас зрозумів! – відповів Новохатський.
– А як же бути з процесами, які зараз відбуваються у Всесвіті? – запитала Нємцова.
– Це питання вирішуватимемо після повернення на Землю! – вигукнув Новохатський. – А зараз – повний вперед!
– Точніше буде сказати «повний назад». – відгукнувся Коваль.
Розігнавши космоліт на повну швидкість, Марко Коваль спрямував його убік Сонячної системи.