Розділ 8

       Для об’єднаної команди із Сонячної системи на Ріатлі починався черговий робочий день. Саме сьогодні необхідно виконати той обсяг роботи, який намітили напередодні.

       Першим прокинувся Павлюк. Поглянувши на незалежний годинник, він увімкнув зв'язок який Вавилов та Гаркавенко зробили таким чином, щоб можна було зв’язуватися і з тими, хто знаходиться на іншому космольоті.

       Як і для більшості тих, хто зараз працює у відкритому космосі, для Павлюка це вже не перший політ як у межах Сонячної системи, так і за її межами. Усі, з ким працює і працював Петро, добре знають його здібності до гумору. Це вміння він вже не один раз демонстрував товаришам.

       Ось і цього разу він вирішив розбудити колег за допомогою жарту.

       – Доброго ранку, шановні друзі! З вами розмовляє начальник експедиції космольоту…

       – Який ви втратили. – перебив його Шеймберг.

       – Тебе  нічим неможливо здивувати – сказав Павлюк.

       – А мене взагалі важко не те що здивувати, а навіть розіграти. Чому так, я не знаю. Мабуть тому, що я у житті такий.

       Петро це і сам добре знав, бо це його вже другий вихід у відкритий космос разом з Антоном, тому і промовчав.

       Потім Павлюк запитав:

       – Гаразд. Усі прокинулися?

       Дійсно. На момент, коли Павлюк увімкнув рацію усі вже прокинулися, і готувалися до продовження роботи у печері.

       – Тоді ось що. – заговорив Павлюк. – Ми коли полетимо у печеру, швидкість має бути не більше ніж один світловий день на секунду. Для чого це? Я дуже сподіваюсь на те, що і цього разу усі хто почувався так би мовити добре чи погано, так воно буде і зараз. Я маю на увазі те, що ті, хто відчує себе «вундеркіндами», – як на «Сонячному сяйві», так і на «Зоряному скороході» – мають зробити наступне: коли будемо підлітати до цієї зони, необхідно буде здійснити посадку, і відмітити, де вона починається. Потім на такій само швидкості пролетимо коридор, і поставите таку ж відмітку там, де він закінчується. Тим часом інші мають дізнатися те, як він влаштований та як працює.

       – А не краще було б зробити трохи по-іншому? – запитала Гаркавенко.

       – Наприклад? – у свою чергу запитав Максимович.

       – Я маю на увазі, що можна зібратися тільки тим, хто цих два рази почувався добре, а решті просто почекати?

       – Можна спробувати і такий варіант. – відповів Павлюк. – Але, навіть якщо і так, якщо і все вийде, що ти хочеш зробити?

       – Якщо усе буде добре, – відповіла інженер зв’язку та зйомок, – ми просто пролетимо коридор і зафіксуємо його довжину. А вже потім разом його будемо досліджувати.

       – Тоді можна летіти одним космольотом. – сказав Максимович. – Скажімо «Сонячним сяйвом.

       Усі хто мав летіти погодилися з цим.

       – Завдання зрозуміло. – відповів Антон. – Можна починати?

       – Я на це просто сподіваюсь. – відповів Павлюк

       – Так. – коротко відповів начальник експедиції «Сонячного сяйва».

       Відтоді, як об’єднана команда із Сонячної системи почала обстежувати печеру, це вже у них був туди четвертий похід. І вже втретє два космольоти летіли коридором печери, довжину якого і досі неможливо визначити.

       – Летіти на швидкості один світловий день на секунду. – нагадала Гаркавенко, увімкнувши рацію. Саме їй було доручено очолити групу – Залишаємося на зв’язку!

       – Зрозумів! – почула вона у відповідь голоси Бабенка та Кудінова.

       З тією швидкістю з якою зараз пересувалися космольоти печерою, астронавтам здавалося, що вони ніколи не долетять до таємничого місця.

       Нарешті і Євген, і Олександр оголосили:

       – Підлітаємо!

       – Увійти у коридор! – наказала Ірина. – Швидкість польоту..

       Вона не договорила. Її обличчя зблідло. Якоїсь миті здавалося, що Гаркавенко зараз втратить свідомість.

       – У нас проблеми! – закричав у рацію Вавилов.

       – Що у вас відбувається? – запитав Павлюк.

       – Половина команди недієздатна! Ось що відбувається!

       – Хто керує космольотом? – запитав Павлюк.

       – Той, кому і належить це робити. – відповів Євген. Він не розумів до чого хилить Петро. – Петре! Що робити?!

       – Повертайтеся! – наказав Павлюк. – Ви мене чуєте?! Повертайтеся!

       – Зрозумів! – відповів Бабенко. – Ми повертаємося.