Розділ 5

Людство із своїм допитливим розумом може вразити будь-яку іншу істоту, якщо вона існує у всесвіті. Людством було колонізовано Марс, Венеру й ледь добудовані підземні споруди на Меркурії, а земляни вже у відкритому космосі досліджують інші, нові світи. Інші ж планети Сонячної системи, за планами Асоціації колонізацій, повинні були колонізуватися трохи згодом. Але Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун та Плутон так не колонізованими поки що й залишились.

По мірі відкриття та вивчення планет які знаходяться як за межами Галактики так і Метагалактики, усі вони були колонізовані землянами. Таких переселенців, як і тих, хто народився за межами Сонячної системи з часом почали називати «людьми гуманоїдного походження» або просто «гуманоїдами». Землян, що залишили свою рідну планету називали людьми-гуманоїдами тому, що залишаючи свою рідну планету і заселяючи інші, віддалені від Сонячної системи, колишні земляни звикали до умов тієї чи іншої планети, і з часом дещо міняли свій вигляд.

Ішов час.                                                                                              

Як на планетах Сонячної системи, так і на планетах інших утворень почали з’являтися товариства, асоціації, агентства, об’єднання тих, хто обирає для себе шлях більш легкий ніж робота за гроші. Навіщо? Можна відбирати гроші у тих торговців, що кожен день літають з планети на планету з купою товарів для продажу. Та й ризик малий і пригод достатньо. Так ті, хто входив у такі асоціації, товариства, об’єднання і агентства, стали називатися «Шукачами пригод». По усьому Всесвіту нараховується чимало прихильників гострих відчуттів, які вели боротьбу з такими ж шукачами пригод як Землі, так і решти планет Сонячної системи. Але серед Шукачів пригод були і одинаки-дослідники, які вели відносно нечесну гру, намагаючись серед всієї інформації, що проходить по Космонету знайти ту, що саме цікавить – тобто про відкриття недосліджених планет. Такі одинаки, часто ризикуючи своїм життям, вирушали на нові планети, щоб якось поживитися з того, що там є, поки ще офіційні експедиції не зробили постанову про можливе чи неможливе перебування на планеті. 

Важко визначити, коли саме такий рух з’явився на Землі. Але всі хто цікавився цим питання припускають, що це сталося через перенаселення Землі, і коли з’явилися перші спроби налагодити торговий зв’язок між Землею і колонізованими планетами Сонячної Системи. Тоді і з’явилися так звані «пірати» – люди, яким вже нічого було втрачати як тільки свої приватні космічна кораблі. Ось саме на них вони і вирушили на полювання на торговців.

Хтось назвав їх «Шукачами пригод» і ця назва закріпилася за ними. Самі ж шукачі з часом вирішили об’єднатися у якусь організацію. Так з’явилася Гільдія шукачів пригод, а по-простому – космічні пірати.

Але до числа тих, кого люди відносять до піратів, входять і дослідники, які дійсно займаються дослідженням нових планет, які заходяться як у межах Метагалактики – того простору, що можна побачити з Землі, – так і планет за її межами  Ці дослідники, на відміну від піратів, мали ліцензії. Вони часто потерпали від піратів, бо були конкурентами.

Для того, щоб якось відвадити піратів від цієї справи Земля відкрила нове Міністерство боротьби з піратами. Саме воно видає ліцензії дослідникам і намагається затримати тих, хто працює без них. Для отримання такої ліцензії досліднику потрібно було пройти школу виживання на Землі, або школу зоряного десанту чи силової підтримки. Інакше у цілях безпеки самого ж дослідника ліцензію могли не дати. Це перетворило поняття про дослідників-одинаків як до дійсних шукачів пригод і наводило деяку романтику. Юнаки, які не відразу знайшли себе на Землі, просто-таки кидалися у будь-які воєнізовані школи, щоб потім мати цю романтику шукачів пригод, яку вони собі навигадували у своєму мозку.

За даними Центру управління польотами та Міністерства боротьби з піратами на Землі і у Сонячній системі в цілому, тих, хто працює неофіційно, утричі більше, ніж тих, хто офіційно зареєстрований і має ліцензії. І які б перестороги не робили ЦУП та Міністерство – все видавалося марним. Кількість тих, хто приєднувався до лави шукачів пригод – піратів – з кожним роком все збільшувалась, а ліцензійних дослідників ставало все менше і менше.

Цей факт став вже звичним для мешканців всіх колонізованих землянами планет. Ніхто вже не дивувався, якщо хтось заявляв, що він шукач пригод. Це лише насторожувало присутніх, але не дивувало...