Євген Валерійович пригадав, як у 2132 році була захоплена система яка заходиться неподалік від системи, де вони зараз перебували. Цією системою була Куандааса до складу якої входить 15 планет. Тоді йому не довелося брати участь у визволенні цієї системи. Саме того року без оголошення війни на Куандаасу вчинив напад військово-космічний флот системи Лоріс. То була одна з найкривавіших воїн за всю історію існування Всесвіту.
– Так. – погодився зв’язківець. – Цю версію теж нам треба перевірити. Але, до чого тут зникнення капсули?
– Можливо, що це саме такий космоліт. – почав Власенко. – Що я маю на увазі? Нам потрібно дізнатися, що це за космоліт без пізнавальних знаків, і якщо це дійсно так, якщо він просто пролітав над планетою новий літальний апарат, який придбала якась система що межує з цією, то будемо шукати інші варіанти зникнення наших товаришів. Сказати чесно, мені дуже не хочеться вірити у те, що тут є ще хтось.
− А доведеться. – відповів Дабижа. – Від цього нікуди не сховаєшся.
− Та, знаю… − відмахнувся пілот. − Я так само, як і решта розумію що тут легко не буде.
– І як же ти збираєшся з’ясувати що це за космоліт? – запитав у юнака Самойлов. – Ти що, збираєшся космольотом піднятися над планетою і чекати поки з’явиться космоліт без пізнавальних знаків? – у його голосі можна було вловити нотки глузливості.
– Якщо бажаєш пожартувати, то мені зараз не до цього. Я цілком серйозно. І підніматися космольотом я не збираюся. Я просто хочу чи спростувати чи підтвердити свої здогадки. Просто, якщо космоліт без пізнавальних знаків з’явиться знову, нам треба буде знайти спосіб як за ним простежити.
– Гаразд. – сказав Вавилов. – Треба перевірити і цю версію. Цілком можливо, що ти, Андрію, цілком правий. Якщо нема слідів наших товаришів у місті, то їх треба шукати у іншому місці. Де саме, ось це нам і належить з’ясувати. Значить так: нам потрібно розділитися на чотири групи по два астронавти у кожній і тримати постійно зв’язок один з одним. І коли хтось щось помітить, давати знати. На даний момент я на правах керівника можу спорядити лише три групи. Отже: групи матимуть такі склади: до першої групи, увійдуть: Самолов та Абдулатіпова. Ви підете у протилежному напрямку від міста. До другої групи увійдуть: Шеймберг та Пінчук. Ви підете у протилежному напрямку від групи Петра. Третю групу складемо я та Дабижа. Решті лишатися на космольоті. Повторюю ще раз: тримати між собою постійний зв’язок. Жодних ракет не випускати. Що ми маємо на даний момент? Нам вдалося з’ясувати, що дійсно, сюди прилітають космольоти з іншої системи. Також ми бачили, що вони проводять якісь незрозумілі операції на мешканцях планети. Для чого вони це роблять? Ось питання, на яке нам варто шукати відповідь.
– Женю, – звернувся до Вавилова Дабижа. – Ти пам’ятаєш, коли ми їх переслідували, вони спочатку полетіли убік міста? Тепер ми знаємо, що у місті нікого нема. Потім вони тікали у напрямку гір.
− Що ти цим хочеш сказати? – не зрозумів Скакун натяку Анатолія.
− А те, що можливо, таємниця криється у горах?
− Та ти що?! – вигукнув силовик. – Смієшся?! Яка таємниця може критися у тутешніх горах?!
– Ми спочатку опрацюємо ці версії, які назвав я. – втрутився у сеперечку Вавилов. − Також перевіримо і гористу місцевість. Та горами займемося лише тоді, коли команда перебуватиме у повному складі. А зараз усі хто увійшов до складу своїх міні-груп – на вихід!