Розділ 3

       Усі ці події відбувалися на відстані близько ста метрів від печери.

       Вже йдучи до печери, Зиремпа висловив припущення, що саме через нього вони не зможуть увійти усередину. Що йому не варто було починати сварку.

      − Можливо ти і правий, − відповів йому Максимович, − проте давайте сподіватися на те, що цього не трапиться.

      Вже підійшовши майже упритул до входу, астронавти подумали про те, що зараз якась сила не впустить їх усередину. Та нічого цього не трапилося.

       Вони вільно зайшли у печеру, і пройшли до того місця, де і було дві спроби загіпнотизувати спочатку Зиремпу, а потім і Гавриленка. Біолог та спелеолог переглянулися, наче запитували один в одного: хто цього разу виступатиме у якості передавача думок? Цього ні той, ні інший не знали. Зараз передавачем міг виступити як один, так і інший.

       Максимович підійшов до Миколи та Михайла.

       − Ну, хлопці, звернувся він до них. − Ви нічого не…

       Олександра Ігоровича зупинив спелеолог.

       − Сашко, не заважай. – сказав він. – Здається знову почалося.

       Дивлячись на товариша, астронавти бачили як вираз обличчя біолога наче закам’яніло. Астронавти зрозуміли, що зараз Гавриленко знову передаватиме їм ту інформацію, яку отримає від мешканців печери.

       Минуло кілька секунд, і він заговорив:

       «Ми ж вас просили щоб ви відлітали у свою систему. Ви нас не послухали. Ви розумієте, що зараз ми можемо зробити з вами усе що завгодно?»

       − Ми згодні з вами. – відповів біолог вже своїм голосом. – Але перед тим вислухайте нас.

       Якийсь час біолог мовчав. Астронавти зрозуміли: мовчання збоку печерних мешканців можна розцінювати як згоду на те, що вони їх вислухають.

       Гавриленко розповів хто вони такі, і з якою метою прилетіли на цю планету. Він розповів про те, як у 2030 році було винайдено штучне життя, і вже за кілька десятків років стояло питання про пошук нових планет за межами як Сонячної системи, так і Галактики Чумацький Шлях. Також біолог розповів і про те, що у 2098 році судячи з усього, саме на цю планету були телепортовані перші мешканці Сонячної системи, і що вони прилетіли аби спробувати їх врятувати. Та вони запізнилися.

      Знову на якийсь час біолог замовк. Астронавти чекали на відповідь. Якою вона буде? А раптом мешканці печери їм не повірять і зроблять так, що вони ніколи звідси не вийдуть?

       Гавриленко знову заговорив не своїм голосом.

       «А що ви шукаєте у печері?»

       Цієї миті якби зайшов хтось по сторонній, то у нього склалося б враження, що біолог розмовляє сам із собою, тільки змінюючи голоси.

       − Ми вже багато відкрили порталів часу. Цілком можливо, що такий портал існує і у цій печері.

       «Так, дійсно. Тут є портал часу, і ми вам покажемо де він знаходиться. Але до нього дуже далеко. Довжина печери складає більше тисячі кілометрів. Тож пішки вам її не обійти». 

       − Я вже розповів вам усе як воно є насправді.

       Коли Гавриленко прийшов до тями, Павлюк ухопив рацію.

       − Усі чули, що тут відбувалося?

       − Так – відповів Вавилов.

       − У такому разі ми чекаємо вас поруч входу до печери.

       Вимкнувши рацію, Петро легким кивком голови показав, щоб вони поки вийшли із печери.