Підійшовши до каюти начальника експедиції, астронавти прислухалися. За дверима було тихо. Зробивши ще кілька кроків, вони опинилися у каюті.
Як і тоді, коли сюди зайшов Джулін, на столі, який стояв напроти вхідних дверей, лежали диктофон та журнал. З комп’ютера лунав м’який жіночий голос, який розповідав про одну із експедицій 2179 року.
Трохи послухавши, Яриновський звернувся до другого пілота з проханням поставити цю ж дискету з самого початку.
Джулін натиснув на паузу.
― Перепрошую, друзі. – сказав він. – Я так захопився, що не помітив, коли ви увійшли.
Яриновський побачив, що поруч комп’ютера лежать близько п’ятнадцяти дискет та дисків.
Помітивши погляд начальника експедиції, Джулін сказав:
― Це все, що мені вдалося знайти.
― Цього достатньо. – відповів Яриновський. – А що з касетами?
― Їх тут близько двохсот. Вони у сейфі.
Борис Станіславович відчинив сейф, і дістав касети.
― Нічого не знайдено? – запитав він, передивляючись одну касету за іншою.
― Ні. – відповів пілот. – А що, має бути ще щось?
― Не думаю, що вони не записували того, що тут відбувається, на відео. – мовив начальник експедиції. – Десь має бути і відеомагнітофон з моніторами. Можливо те, що записано на касетах, допоможе нам у розкритті цієї таємниці.
― Дозволь я піду. – попросив Джулін.
― Ні. – відповів начальник експедиції. – Ми підемо усі разом. Нас четверо, то ж кожному по дві каюти. Розділимося, і, якщо хтось знайде, відразу повідомте мене.
Залишивши каюту начальника експедиції та розділившись, астронавти пішли по різних каютах у пошуках відеомагнітофона та відеокасет. Але, у жодній з них вони нічого не знайшли.
Зустрівшись знову у каюті начальника експедиції, кожен з них доповів про зроблений обсяг роботи і результати.
― Що ж, – сказав Яриновський. – Гаразд. Але, треба хоч щось знайти.
― Є одне місце, – сказав Зелінський, – де ми не були.
― А саме? – запитав Яриновський.
― Це круїзний космоліт, – почав стереофотограф, – а коли так, то на таких лайнерах зазвичай такі речі мають бути лише…
― Банкетний зал! – вигукнув Джулін.
― Правильно. – відповів Зелінський.
― Треба було відразу здогадатися, що тільки там його можна знайти – сказав Яриновський. – Уперед!