Розділ 2  Назустріч невідомому

З того часу, як було відкрито нову систему, минуло три місяці.

       Йшла друга половина серпня 2184 року.

       Київ плавився від спеки. Повітря тремтіло над дорогами, а синоптики тільки обіцяли полегшення.

Місто виросло у висоту. Київ майбутнього – це сотні хмарочосів, парки на дахах і аеропорти прямо над Дніпром.Також з’явилося багато нових адміністративних закладів ( хочемо зазначити, що у той час, про який йдеться, відпала потреба у багатьох службах, які існували на Землі у кінці XX на початку XXI століття. Так, наприклад, на європейському та інших континентах третьої планети Сонячної системи, з’явилася Служба охорони та космічного патрулювання. Наведений приклад єдиний у порівнянні з тим, скільки нових служб, міністерств та відомств з’явилося на Землі за останніх 112 років).

       Другий день тижня, – 10 вересня 2184 року, – принаймні, перша його половина, адже день лише починався, було 07:30 ранку, – виявився хоча і теплим, проте дув легенький вітерець.

На блакитному небі де-не-де було видно хмаринки, але на сьогодні у гідрометеоцентрі похолодання, ні тим більше дощу не обіцяли.

     Сьогодні, як і у будь-який робочий день Галина Василівна Артем’єва ішла на роботу до Біохімічного інституту дослідження космічних видів (БІДКВ) де вона працює на протязі двадцяти вісьмох років. За цей час вона пройшла шлях від звичайного співробітника до посади керівника. Артем’єва є завідуючою відділом радіобіології який знаходиться безпосередньо в інституті.

        Будівля інституту знаходиться на лівому березі Дніпра, і для того, щоб до дев’ятої встигнути на роботу, Артем’єва вийшла з дому коли циферблат електронного годинника показував 07:30. Одного разу йдучи на роботу, вона вирішила прослідкувати за часом, протягом якого вона дістанеться до роботи планетольотом. У неї на це було витрачено годину з чвертю.

       Ще перебуваючи вдома, Артем’єва увімкнула телестерео. Цієї миті там ішов випуск новин. Диктор, говорив про те, про що вже не раз говорилося у випусках новин, і писалося в електронних мас-медіа. Після сімнадцятого травня усі без винятку мас-медіа слідкують за тим, як розгортаються події навколо нововідкритої планети. За тиждень після перших повідомлень про нововідкриту систему, Галина почула про це вперше. Але тоді у новинах не повідомлялося ніяких подробиць. З того часу Галина із-за затримок на роботі, – на роботі вона теж не мала можливості подивитися випуск новин, – не чула подробиць про планету, хоча, коли почула про відкриття системи та планети, її дана інформація зацікавила тому, що Галина цікавиться і збирає відомості про щойно відкриті утворення Всесвіту. У неї вдома на окремій полиці знаходяться дискети з інформацією, яка зберігається у Світовому Мозку. Також у керівника БІДКВ є декілька   довідників, у яких розповідається про кожне нововідкрите утворення Всесвіту. Всього їх у Артем’євої чотирнадцять. Усі довідники були по таким утворенням, що Артем’єва і гадки не мала про їх існування. За останні чотири роки (2180-2184), вийшли довідники, у яких знаходиться інформація про чотири нововідкриті системи: К 4110, Куандааса, Лоріс та Асконь. Усі вони були відкриті у період з 2180 по березень 2184 року. 

Ось і зараз, сидячи за письмовим столом і п’ючи каву, Артем’єва з цікавістю слухала повідомлення диктора, вслуховуючись у кожне слово.

       Він говорив:

       – Ми вже повідомляли про те, що 17 травня поточного року відкрито нову систему. Як і тоді, так і зараз, планета, за якою спостерігали астрономи Дуглас Тернер та Сільвіо Анчелотті, залишається без назви. Єдине, що нам відомо, це те, що спостереження вели астрономи, яких я щойно назвав. 

       Диктор якусь мить дивився на монітор, потім продовжив:

      – Нам щойно повідомили, що днями відбудеться засідання Астрономічної служби, під час якого буде вирішуватися питання про назву планети. Повторюся, що ще не вся інформація зібрана як про систему в цілому, так і про планету зокрема. У недалекому майбутньому планується відправити на планету експедицію, завдання якої полягатиме у дослідженні планети. Про дату старту експедиції ми повідомимо додатково. А я передаю слово спортивному коментатору.  З вами був…

       Артем’єва вимкнула телестерео, і, вже йдучи, кинула погляд на точнісінько таке ж телестерео, яке стоїть поруч з тим, по якому вона щойно дивилася випуск новин. Воно було робочим і приймало повідомлення, які надходили безпосередньо з інституту. Зелена лампочка, яка сигналізувала про вихід на зв’язок, на даний момент сигналів не подавала. Увімкнувши автовідповідач, Артем’єва поглянула на годинник: 07:28. Вона вийшла з квартири, і рівно о 07:30 сіла у планетоліт.

       Приміщення Інституту знаходилося в іншому кінці Києва – на лівому березі Дніпра. Як і решта приміщень того часу, приміщення у якому працювала Артем’єва, було заввишки 760 поверхів, половина з яких – з першого до триста восьмидесятого – знаходиться під поверхнею планети і половина – з триста вісімдесят першого до сімсот шістдесятого – над поверхнею. Приміщення мало форму шестикутника. Причому, як та його частина, що знаходилася на поверхні планети, так і та, що знаходиться під поверхнею. Відділ радіобіології розташувався на  486 поверсі, про що свідчила табличка, на якій було написано перелік тих відділів, які знаходяться у приміщенні і стрілка, що стояла напроти напису, показувала вгору. Це означало, що Галині необхідно піднятися швидкісним ліфтом ще на 106 поверхів.

       Коли Артем’єва була вже у кабіні ліфта, який стрімко піднімався вгору, Артем’єва поглянула на годинник: 08:57.

      Рівно о 09:00 Галина Василівна зайшла до свого кабінету розташованого неподалік ліфту. Не встигли за Артем’євою зачинитися двері і злитися з кольором стіни, увімкнулося телестерео для внутрішнього зв’язку. Коли засвітився монітор, Артем’єва побачила Зумуруєву.

       – Доброго ранку, Галино Василівно!

       – Добридень.

       – Галино Василівно, чули новини?– поцікавилася Зумуруєва.

       – Вже щось сталося?

– Прокуратор виступає через пів години. Готуйтеся до сюрпризів.Виступ транслюватимуть по телестерео.

       – У новинах про це нічого не повідомлялося. – відповіла керівник БІДКВ.

       – Так, – відповіла радіобіолог. Потім запитала – Дорогою на роботу Ви не слухали екстрений випуск новин?

       – Ні. А що?

       – У новинах повідомили, що терміни старту експедиції переносяться з листопада на   кінець цього початок наступного місяця.

       І наче передбачаючи чергове запитання свого керівника, Зумуруєва сказала:

       – Пропоную зачекати на виступ керівника системи. Доречи! Перед виступом Прокуратора виступатиме Аксьонов Сергій Петрович.

Артем’єва і Зумуруєва знали, що Аксьонов – Міністр управління космічними польотами. Він має сказати, чому перенесено строки старту.

       – Дякую, Вікторіє В’ячеславівно. Дякую за інформацію.

       Телестерео вимкнувся, а Артем’єва подумала про те, що Міністр скаже чому переносяться строки старту.

До ефіру залишалося більше двох з половиною годин.   

Артем’єва зробила собі кави, і, сівши напроти телестерео, почала чекати виступу Аксьонова. Але більше за все Артем’єва чекала виступу Прокуратора. Керуючий Сонячною системою окрім того, що оголосить прізвища тих, хто увійде до складу експедиції, буде зачитано «Наказ про збір експедиції».

       До виступу Міністра залишалося півтори хвилини. На моніторі з’явився напис: «Виступ міністра управління космічними польотами Аксьонова Сергія Петровича».