У день старту Тарасюк прокинувся досить пізно від того, що під вікнами його номера здійснив посадку планетоліт. І хоча посадка була практично безшумною, Тарасюк все ж почув невеликий шум. Планетоліт прилетів задля того, щоб доправити його, Тарасюка на космодром.
Почувши шум, Тарасюк поглянув на годинник. Електронний циферблат показував час: 08:45.
-Проспав сніданок! – схвильовано вигукнув Тарасюк.
Вставши з ліжка він підійшов до вікна, і поглянув на те місце, де щойно здійснив посадку планетоліт.
-Сніданок пропустив, і за мною прилетіли. Треба бути готовим.
За п’ять хвилин Тарасюк був готовий до того, що будь-якої миті пролунає стук у двері його номера.
Не встиг Тарасюк зав’язати краватку, як у двері тричі постукали.
-Хто там? –запитав землянин, повернувшись до дверей, але не відходячи від дзеркала.
-Пілот. – пролунав голос за дверима.
Двері відчинилися, і Тарасюк побачив юнака двадцяти-двадцяти трьох років.
-Ігор Іванович Тарасюк? – запитав юнак.
-Так, так. Я готовий – квапливо відповів той.
Вийшовши з номера, Тарасюк та його супутник пройшовши довгий коридор та велетенський вестибуль, вийшли на вулицю, де на них вже чекав планетоліт.
За кілька хвилин вони були на космодромі.
О 19:30 за часом Урана космоліт із символікою планети узяв курс на Марс.
І ось, нарешті, космоліт на Марсі.
-О двадцятій в останнє «висітимемо» у невагомості, а потім підготовка до польоту. –казав Тарасюк, звертаючись до астронавтів.
Поки астронавти готувалися до останнього заняття, Тарасюк вирішив прогулятися. Пройшовши кілька кроків, він повернув на алею до космозоо де були зібрані тварини з усіх куточків Всесвіту. Тут можна побачити рідкісних тварин як з планет Сонячної системи зокрема, і Галактики Чумацький Шлях в цілому, так і представників з інших утворень Всесвіту. Були тут тварини з таких систем, як Вайдемоса, ES – 22,сузір’їв Великої та Малої Ведмедиці, Гончих Псів, і багатьох інших утворень, представники яких були як куплені керівництвом Сонячної системи, так і обмінені на рідкісні види інших утворень.
Тарасюк зупинився поруч кліток тварин, що були доставлені сюди із Землі. Ігор Іванович знову згадав Київ, рідний інститут, де е так давно разом із Зарубіним та Наумовим сидячи у кабінеті Зарубіна, будували плани стосовно роботи закладу на майбутнє. Саме тоді і обговорювалося питання майбутньої експедиції. Глибоко замислившись, Тарасюк побачив себе сидівшого за робочим столом, а поруч нього сидять його колеги по роботі.
Прокинувшись від цих думок, Тарасюк поглянув на годинник. Час прогулянки добігав кінця. Цифри на електронному годинникові 11:45.
«Час йти. – сказав собі Тарасюк. – За чверть години останнє заняття».
Він попрямував у зворотній бік космодрому, де вже стояв планетоліт в очікуванні на космонавтів, який вже після занять доправить їх до готелю «Сонячне сяйво».