Розділ 4

       Коли Муха вийшов з кабінету, до нього звернувся Лєлєсніков.

       – Зараз я вас проведу на інше подвір’я, де вже чекає планетоліт яким ви і полетите до Нью-Йорка.

       Муха у супроводі співробітника ФБРАЯСС вийшов до вестибюля. Але цього разу вони повернули убік інших дверей.

       Відкривши їх, Олександр Йосипович опинився на широкому подвір’ї. Воно було усіяне ангарами різноманітної форми, діаметру та величини. Сама ж його площа була двісті квадратних метрів. Поруч приміщення з якого щойно вийшов вчений у супроводі співробітника управління стояло кільканадцять планетольотів на борту яких була нанесена символіка Федерального Бюро Розслідувань Аномальних Явищ у Сонячній системі. Окрім знаків належності до цієї структури поруч виднівся Герб Сонячної системи.

       У самому центрі двору стояв один із планетольотів. Це був точно такий само, які стояли поруч приміщення. Біля літального апарату стояв пілот. Як зрозумів Муха, це був той само юнак, з яким розмовляв Курлаков.

       – Ви – Олександр Йосипович Муха? – запитав пілот.

       – Так. – відповів вчений.

       – Мене звати Кім Геннадій Пилипович. Я – пілот планетольота і ви полетите зі мною.

       – Я готовий. – твердо сказав Муха.

       – Та перед тим, як ви відправитесь у політ, – заговорив Лєлєсніков, – я ще раз хочу попросити вибачення в Олександра Йосиповича. Вибачитися за те, що ми таким чином його «покликали» у наше управління.

       – Знаєте, Матвію Марковичу, я на вас не ображаюся. – відповів Муха. – Мабуть, коли я був би на вашому місці, то теж вчинив би так само. Врешті решт, це – ваша робота, яку ви справно виконуєте.

       – Дякую за розуміння. Вам час летіти. А то я і так вас затримую. Щасливого польоту і вдалих пошуків.

       – Дякую.

       Співробітник ФБРАЯСС і вчений потисли один одному руки. Дивлячись на них, не знаючи хто це такі, можна було подумати, що прощаються два товариша і прощаються на тривалий час.

       Підійшовши до планетольота поруч якого вже стояв Геннадій Кім, Муха ще раз озирнувся.

       – А ви не хвилюйтеся. Я зроблю усе, що від мене вимагають. – сказав Муха.

       – Це не вимога, а прохання. – у свою чергу відповів Лєлєсніков.

       Олександр Йосипович кивнув і зайшов у планетоліт.