Розділ 26

       Коли космольоти із символікою утворень Всесвіту – на борту рдного з них перебували заарештовані – зникли за горизонтом, астронавти об’єднаної експедиціїпочали готуватися до повернення у Сонячну систему. Завдання яке було перед ними, вони навіть перевиконали. Усі були задоволені тим, що їм вдалося повернути до нормального способу життя місцевих мешканців Ріатли.

       Також астронавтам вдалося дізнатись, хто і з якою довів їх до такого стану, у якому застали місцевих мешканців астронавти команди Павлюка, прилетівши на планету.

− Нам потрібно десь взяти питну воду. – сказав Вавилов Павлюку після того, як космольоти із символами на борту яких перебували спостерігачі зникли за горизонтом.

− На цьому супутнику вода не питна... – почав було Петро Анатолійович, та його перебив Максимович.

− Питна вода є на Третьому.

− Ви впевнені? – втрутився у розмову кліматолог з команди Павлюка.

− Так. Я можу навіть показати декілька джерел. – сказав Олександр Ігорович. – Як тільки ми злетимо звідси, перш за все потрібно полетіти туди по воду, а вже потім до дому...

− Так і буде! – сказав Павлюк.

− Руслане, – звернувся Максимович до інженера інформації, – для Вас є невеличке завдання.

− Яке?

− Потрібно перед нашим відльотом дати звіт про досліджувану нами планету.

− Що писати? – запитав той, вже сідаючи до зв’язкової апаратури і натягуючи на себе навушники.

− Пишіть, – сказав Максимович і замислився.                                   

Руслан висунув клавіатуру для набору тексту і підключився до Космонету для передачі інформації.                     Максимович трохи згодом продовжив:

Ріатла – третя планета системи Тукана.

Віддаленість від Землі – 684 світлових роки;

Діаметр – 0,53 діаметра Землі;

Атмосферний тиск – 100;

Маса – 0,11 маси Землі;

Середня швидкість руху по орбіті – 35 км/с;

Віддаленість від головного світила системи (а.о.) – мах – 0,800, міn – 0,750;

Нахил екліптики до орбіти – 1º51;

Відбивна спроможність – 34%;

Середня температура – +10…+40оС;

Середня щільність – 4 г/см;

Стискання – 1/150

Період обертання навколо своєї осі (доба) – 24 години, 37 хвилин, 23 секунди незалежного часу

Нахил екватора до екліптики – 25º 

Видимість неозброєним оком з планети Земля – нульова.

Телескопічна видимість – у формі цятки не більше 0,03 міліметра.

Наявність супутників – 3;

Група планети – належить до групи «E» (ідентична земній групі);

Живі істоти – планета заселена колишніми вихідцями із планети Земля (Сонячна система) які не придатні для подальшого проживання на планеті. Окрім того, було обстежено одну із печер планети. У ході дослідження там виявлено мікроорганізми після дослідження яких стало зрозуміло, що дані мікроорганізми за своєю еволюцією набагато випереджають людей. Судячи з усього, вони є майже ровесниками планети.

Можливість колонізації – У зв’язку з тим, що на планеті Ріатла окрім місцевих мешканців були виявлені живі організми, які поселилися в одній із печер, колонізацію планети заборонити. Натомість у знайденому порталі інтелекту побудувати лабораторію, і використовувати його з науковою метою.

− Земля щось передає! – раптом закричав Євген.

− Що?! – вигукнув Максимович.                                                       

Вавилов підняв угору руку, і всі замовкли, щоб почути, що буде говорити Євген, який сидів у навушниках.

«Повідомляємо, що система Тукана та планета Ріатла, де все ще перебуває об’єднана експедиція під керівництвом Павлюка Петра Анатолійовича та Максимовича Олександра Ігоровича, на даний момент ці астронавти свою роботу виконали, за що їм після повернення у Сонячну систему буде висловлено усім без вийнятку подяку і присвоєння чергових звань. Три планети системи, які знаходяться навколо планети Ріатла, названі так: Леарем, Бакрам та Анаткім. Виявлені супутники залишаються поки що без назв».                                                                                                      − Все... – сказав Руслан.

− Вітаю! – сказав Петро.  – Ми прилетіли на планету, навколо якої тривалий час оберталися планети без назв. Це були єдині три планети, яким до сьогоднішнього дня залишалися без назв. І ось тепер доля цих планет вирішені.

Всі разом зааплодували від радощів.

− Тепер, друзі, − звернувся до товаришів інженер інформації із «Зоряного скорохода, − у нас залишається ще одне не вирішене питання.

− Що трапилося, Андрію? – не зрозумів Павлюк.

− Справа у тому, що… як би це сказати…

− Як є, так і кажи! – вигукнув Вавилов.

− У нас же є космоліт, який Сашко Кудінов вкрав у Шукачів пригод. Що нам з ним робити?

− Як ти вважаєш, − запитав товариша Кудінов − команді Петра Анатолійовича треба якось долетіти у Сонячну систему?

− Правильно. – підтримав колегу Власенко.

− Хтось малювати вміє? – запитав Максимович.

− Я. – відповіла Нифонтова.

− Нанесіть на космоліт символи Сонячної системи і Землі – планети, якій він і має належати.

− У мене все. – сказала Юля за півгодини.

− Ось тепер нам точно час вирушати у дорогу. – сказала Вікендорф.

Коли офіційна доповідь була відіслана на Землю, а на новий космоліт, яким тепер користувалася команда Петра Павлюка, були нанесені пізнавальні знаки та назву, два космічні корабля – дослідницький корабель «Зоряний скороход» та новий літальний апарат «Сонячне сяйво», на борту якого знаходилася команда під керівництвом Петра Павлюка, рушили на Третій супутник Ріатли – третьої планети системи Тукана, щоб запастися питною водою. Після чого без усяких інших пригод рушили у бік Землі, − третьої планети Сонячної системи, − рідної домівки майже всіх астронавтів, за винятком Олександра Кудінова.

*    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *      *

       Астронавти ще довго проводжали планету Ріатла поглядами, у яких можна було прочитати лише задоволення від тієї роботи, яку вони тут виконали. Усі вони пам’ятали про експедицію яку півтора року тому очолив Петро Шнипір. Але на відміну від цієї експедиції, тоді команда Шнипіра не встигла урятувати місцевих мешканців від загибелі. Цього ж разу вийшло усе навпаки: місцеві мешканці врятовані, і навіть їх вдалося повернути їх до нормального способу життя.