Розділ 2

       Утворення, до якого наближався космоліт з експедицією на борту, було середніх розмірів, і нагадувало усім своїм виглядом систему. Точніше, те, що побачили астронавти «Королеви сонця» вже важко було назвати системою. Важко, навіть, було сказати, скільки планет тут ще обертаються навколо світила, і скільки планет тут вже не існує. Але, те, що об’єкт, до якого наближалися астронавти, був системою Іон, не було жодних сумнівів!

       Марія Меринова поглянула на бутирометр. На невеликому моніторі засвітилася цифра «1470».

       – До системи тисяча чотириста сімдесят кілометрів! – повідомила вона.

       Щосекунди цифра змінювалася.

       – До системи тисяча кілометрів.

       – Можливо, ми помилилися? – запитав Юрій Крошка. – Можливо, ми збилися з курсу?

       – Ні! – тільки і сказав Новохатський.

       Він ще раз поглянув на бутирометр. Монітор висвітив число «654».

       – І все-таки це система. Та сама система, у якій ми і проводили випробування – констатував начальник експедиції. – Точніше, те, що від неї залишилося…

       Усі як один в’їлися очима в ілюмінатори. Це дійсно була система Іон. Вона була середніх розмірів, і за розмірами та формою нагадувала систему, у якій команда під керівництвом Новохатського проводила випробування у день річниці подій у районі Підкаменої Тунгуски що на території Російської Федерації – 30 червня цього року. Так воно і було. Коли вони підлетіли ближче, стало видно планети, які ще продовжували обертатися навколо головного світила, і власне, саме головне світило, яке так само як і Сонце та мабуть, більшість світил утворень Всесвіту зараз згасають.  

       – Ось вона, система Іон… – з гіркотою у голосі сказала Марія Меринова.

       – Точніше, те, – виправив її Новохатський, – що від неї залишилося.

       Роман Давидович якийсь час дивився на головне світило системи Іон. Неозброєним оком було видно, що воно, світило, вже ніколи не зможе зігріти жодну з тутешніх планет.

       – Який же я дурень! – вигукнув Роман, дивлячись на зірку, яка свого часу була головним світилом у цій системі. – Ще під час першого польоту сюди, мене просили щоб я не робив жодних випробувань! А я…

       – Романе, вже нічого не змінити… – спробувала заспокоїти начальника експедиції астронавігатор.

       – Зараз так. – погодився Новохатський. – Але, якби ми тоді не проводили цих випробувань, все було б зовсім по-іншому!

       Роман Давидович скомандував пілотові:

       – На максимально можливу відстань наблизитися до світила системи! Очнемо роботу з того ж, з чого почали коли залишили межі Землі. Зараз ми виміряєм температуру цієї зірки.  

       – Романе, – звернувся до свого керівника пілот. – Звичайно, начальник експедиції ти, і я не маю права тобі давати вказівки. Але, поглянь на те, що свого часу називалося головним світилом ситеми. На мій погляд, тут вже нічого досліджувати. Неозброєним оом видно, що світило на даний момент має меншу температуру, ніж наше Сонце.

       – У тебе є пропозиція? – запитав Новохатський.

       – Ні. – відповів пілот. – Просто давай зробимо так, як і планували: висадимо цю систему, але перед тим визначимо, де знаходиться система, речовина якої змогла б зупинити дію імпульса.

       – На максимально низькій швидкості почати обліт системи! – віддав команду Новохатський. – Нам зараз важливо щоб були якнайменші втрати!

       Марко Коваль беззаперечно виконав команду. У салоні «Королеви Сонця» стояла мертва тиша. Усі дивилися на світило, яке вже помирало. .

       – Шкода, що нам не вдасться врятувати систему. – з гіркотою сказав нпчальник експедиції. – Не хочеться її нищити, але доведеться.

       – Щось мені не спокійно на душі. – так само тихо сказав Юрій Крошка.

       – Хоча б ти помовчав би. – сказала Марія Меринова.

       – Ну, так! Звичайно! – вигукнув Крошка. – Не відомо від чого Всесвіт може загинути, а я маю мовчати! Супер!

       – Ми аж ніяк не для того прилетіли сюди щоб посваритися. – заспокоїв Юрка та марину начальник експедиції. –  Сподіваюся, що ви пам’ятаєте про те, що нам відмовили у допомозі? Так ось: наше завдання зараз полягає у тому, що перш за все ми маємо знайти утворення, яке повинно зупинити дію імпульсую А вже потім висадити ці два утворення одночасно. А зараз – за роботу!