Астронавти з «Королеви Сонця» перейшли на «Альграб». Який би вигляд не мав космоліт зовні, з середини він виявився не ушкодженим – спрацювала система броньового захисту.
Астронавти підійшли до каюти Михайла Гаркавенка. Шнипір передчував, що саме їм доведеться побачити, і подумав, що краще тут не було б жінок. Він озирнувся, і побачив прямо за спиною зблідлу Наталію Ярову. Вона дихала йому майже у потилицю.
Двері поповзли угору, і астронавти один за одним увійшли до каюти.
У каюті нікого не виявилося. Були лише тиша і пил, який накопичився тут за два з половиною незалежних роки. І серед цієї тиші і стояли астронавти з дослідницького космольота Землі з гордою назвою «Королева Сонця».
Шнипір, який стояв попереду, тихо пройшовся каютою, але нічого такого, що могло б являти найменшу небезпеку, не побачив. Він подав знак решті, щоб вони йшли за ним.
Сам Шнипір підійшов до столу. На ньому лежали пірометр11 та диктофон. Петро узяв пірометр до рук, але, нічого з того, що показував прилад, розібрати не міг.
Марія Ільїнська увімкнула диктофон, який лежав на столі. На всю каюту пролунав голос Михайла Гаркавенка. Але, що це? Розібрати що він говорить, було не можливо!
Що він сказав? – запитала Марія. – Можливо, ми помилилися? Здається, це не його голос.
Не схоже – відповів Зємцов. – Голос точно його. Але, мова…
Він ще раз перемотав плівку, і прослухав те, що говорив Гаркавенко. Усе, що можна було зрозуміти, це лише те, що голос не просив, а швидше, наказував. Але, що це був за наказ, розібрати так само було не можливо.
Гаразд – сказав начальник експедиції. – Ми потім з усім цім спробуємо розібратися. А зараз давайте обстежимо сам космоліт. Можливо, ще щось корисне знайдемо.
Вони вийшли з каюти начальника експедиції, і попрямували до рупки, де за посадовими обов'язками мали знаходитися астронавти під час руху космольота.