Розділ 3

       Прийшовши до передавального центру, Прокуратор побачила, що повідомлення, у яких обвинувачувалися мешканці Сонячної системи, продовжували надходити.

       Дочекавшись, коли монітор стане темним, керівник системи сівши за клавіатуру, почала набирати текст:

       «Я, Віра Іллівна Глазкова, як керівник Сонячної системи, маю повідомити, що 30 червня 2158 року, мешканцями нашої системи дійсно було проведено випробування пристрою, якому вже більше двохсот років. Я як керівник Сонячної системи заявляю, що у зв’язку з тим, що ми не знали як діє пристрій, ми не думали, що це матиме такі наслідки. Саме тому я від імені усіх мешканців Сонячної системи прошу Вашої допомоги у ліквідації наслідків».

       Відіславши повідомлення, Віра почала чекати на відповідь.

       − Віро Іллівно! – звернувся до Глазкової оператор відеоспостереження. – Невже Ви вірите що вони нам допоможуть?

       − Я зроблю для цього усе можливе і неможливе. – відповіла Прокуратор.

       Минуло кілька секунд.

       − О! – вигукнула Віра Іллівна. – А ось і відповідь! – Зроби переклад. А хоча ні. Дякую. Вони почали спілкуватися мовою Всесвіту.

       «Ми вам не віримо! – Йшлося у повідомленні. – Ви добре знали як діє прилад який випробовували, і все рівно вас це не зупинило! Ми маємо намір подати на вас до суду в ОБСВ! Ви хочете або знищити або захопити Всесвіт аби панувати у ньому!»

       На цьому закінчувалося не лише повідомлення, але і переписка взагалі. І скільки керівник Сонячної системи не писала, відповіді вже не було.

       − Я ж казав, що нічого не буде. – якось приречено мовив Скіба.

       − Гаразд. – відповіла Прокуратор. – Де запис випробувань?

       − Є. Він тут. Що Ви хочете зробити?

       − Можна підключити відеомагнітофон?

       − Так. А що трапилося?

       − Підключайте.

       Коли все було готово, оператор відеоспостереження відрапортував:

       − У мене все готово. Що далі?

       Віра Іллівна підійшла до полиці і узяла касету із записом випробування

       − Тепер, − звернулася вона до Михайла, − Ви маєте налаштувати сигнал таким чином, щоб те, що у нас відбувалося до випробування та під час нього, побачили мешканці усього Всесвіту.

       − Ви гадаєте, це допоможе? – запитав оператор відеоспостереження зрозумівши чого домагається Прокуратор.

       − Сподіваюсь, що так. – відповіла Віра Іллівна. – Якщо вже це не допоможе, тоді займемося цією проблемою самотужки. А зараз − вмикайте запис!

Не встиг Михайло Васильович увімкнути запис, як у керівника Сонячної системи спрацювала на прийом рація. На зв'язок виходив Новохатський.

− Що трапилося, Романе Давидовичу? – запитала Віра Іллівна.

− Вони відлітають! – закричав Новохатський.

− Спокійно. – відповіла керівник Сонячної системи. – Незабаром повернуться. Сподіваюся…

− Що значить «незабаром повернуться»? – не зрозумів Роман.

− Справа у тому, що запис випробування, яке ми проводили зараз дивляться усі мешканці Всесвіту. Цим самим я хочу довести, що у тому, що сталося ми не винні.

− А Ви гадаєте, щось вийде?

− Гадаю…

Керівник Сонячної системи не закінчила почату фразу. На моніторі з’явився якийсь напис.

− Ну, ось, здається і відповідь! – вигукнула Прокуратор, і вимкнувши рацію, почала читати повідомлення.

− Вони переглянули запис, і…

У черговий раз керівник Сонячної системи не закінчила почату фразу, бо на моніторі знову з’явився напис.

«Ми вас не просили проводити ніяких дослілдень! У тих процесах, які зараз відбуваються у Всесвіті винні ви самі! Тому ні на яку допомогу з нашого боку не розраховуйте! А запис, який ви показали – це може виявитися звичайним монтажем!»

Усі, хто перебував на вулиці, бачили, як космоліт піднівся у повітря, і за кілька секунд зник за горихонтом.

До приміщення передавального центру забіг Новохатський.

– Що рапилося, Віро Іллівно?! Ви ж казали…

– Те що я казала – перебила його Прокуратор – це ще не все. Вони відмовилися нам допомогти. Саме тому ми маємо самотужки вирішити цю проблему.

       Минуло близько двох хвилин відколи космоліт зник за горизонтом. Усі хто стояв поруч входу до приміщення, ще якийсь час дивилися у той бік, де зник літальний апарат.

       Перебуваючи у радіорупці, Ільїнська увімкнула гучномовець.

       – Усім зібратися на термінову нараду яка відбудеться у великій залі! – оголосила вона.