Розділ 10

       – Підйом! – пролунав у гучномовцях голос Максимовича.

       – Ти на годинник дивився? – запитав його Абраменюк заспаним голосом.

       – Розумію, що хочеться поспати, але треба і працювати. – відповів Олександр. – За п'ятнадцять хвилин усім зібратися у каюті начальника експедиції.

       – Уточни де саме! – засміявся Павлюк, який чув розмову між Максимовичем та Абраменюком.

       – Гаразд. Давай на трофейному! – відповів сміючись Максимович.

       – Тоді це вже буде каюта не начальника експедиції, а каюта екіпажу. – відповів Павлюк. – Ти не забувай, що космоліт який ми відремонтували не належить до числа пошукових.

       – Вибач. Стара звичка.

      Минуло чверть незалежної години, і астронавти двох експедицій зібралися у каюті екіпажу на новому космольоті.

       – Ну, друзі, – сказав Максимович, коли усі були у зборі, – учора нам не вдалося розпочати повноцінну роботу з дослідження цієї планети.

       – Що ти пропонуєш? – запитала його Мухамедшина, відірвавши очі від звіту про аналіз грунту узятого напередодні Зиремпою.

       – Нам потрібно спуститися у печеру усім разом.

       – Коли так, то потрібно бути гранично обережними.

       – Що трапилося?

       Не говорячи жодного слова командир «Зоряного скорохода» протягнула Максимовичу звіт який вона щойно переглядала.

       – Що це? – запитав Павлюк, підходячи до Максимовича.

       – Звіт про дослідження ґрунту на тій горі де я вчора перебував. – відповів спелеолог.

– Хто що може сказати про бактерії, які знайдені у ґрунті? – запитав Максимович звертаючись до бактеріологів.

       – Єдине поки що можна сміливо сказати, – відповів Морозенко, – так це те, що на Землі таких немає.

       – А якщо так, – продовжив його думку Гавриленко, – то науці вони поки не відомі. На даний момент це все про що можна говорити.

       – А коли так… – почав говорити Абра меню, та його перебила Людмила.

       – А коли так, то перш ніж робити якісь висновки, потрібно обстежити планету до кінця.

       Максимович та Павлюк тільки схвально поглянули на астронавігатора.

      – Усі готові покинути космольоти? – запитав Павлюк. – Тоді зробимо наступним чином. У печеру разом зі мною, Максимовичем та Вікендорф, спустяться наступні астронавти: Михайло Зиремпа, Антон Шеймберг, Петро Абраменюк, Євген Вавилов, Микола Гавриленко, Віктор Морозенко, Анатолій Давигора, Петро Самойлов, Світлана Борищак, Василь Муха, Оксана Бахоріна, Олексій Віктюк, Жанна Кім, Геннадій Краснюк, Анатолій Окрушин, Любов Леваніна та Сергій Васильєв. А також четверо бійців силової підтримки: Андрій Власенко, Віктор Токарєв, Василь Абдулін та Світлана Абдулатіпова. Старшою призначаю Алу Зінчук. Усе зрозуміло?

      – Так точно! – відповіла дівчина.

      Петро розвернувся і хотів вийти з каюти, та біля дверей які вже відчинилися, його гукнула Зінчук.

    – А позивні? – запитала вона. – Як ми триматимемо зв'язок на випадок, якщо потрібно буде зв’язатися з рештою?

     – Так як і тоді, коли у печері перебував Михайло. – відповів Павлюк.