2158 рік.
До начальника відділу інформаційних нанатехнологій Сонячної системи завітали два співробітники Федерального Бюро розслідувань аномальних явищ Сонячної системи, і запросили його поїхати з ними.
Прибувши до Бюро, керівник установи цікавиться чим зараз займається вчений. Дізнавшись про те, що вчений займається зовсім не тим що цікавить організацію яку він очолює, керівник ФБРАЯСС розповідає вченому про випробування 250 років тому винаходу вченого Ніколо Тесли променів, які були названі «променями смерті» і дає доступ до секретних документів, які були у наявності цього відомства. Це документи, які збиралися з того часу, відколи у районі Підкаменої Тунгуски трапилася катастрофа і до 2157 року – тобто, до того часу, коли були зібрані усі документи, що підтверджують факти саме на користь розробки «променів смерті».
Головний герой дізнається про те, що на початку XX століття – саме у той період, про який йому і казав керівник ФБРАЯСС – сталося щось незвичайне. Юнак ознайомиться з документами того часу, які засвідчують, що дійсно, тоді близько тижня небо над Росією – країною, яка знаходиться на протилежному кінці планети по відношенню до місця свого знаходження, Тесла провів іспит того, що потім назвали «Променями смерті» – світилося небо. Складалося враження, що Північне сяйво тепер сходитиме над містами Росії. Проте, шукаючи матеріал про розробку «вченого трьох століть», як назвали Теслу послідовники, юнак натикається і на повідомлення про те, що тоді на поверхню Землі впало велетенське космічне тіло, яке згодом почали називати Тунгуський метеорит.
Зіставивши усі зібрані факти, вчений приходить до висновку, що те, що трапилося дві з половиною сотні років тому, аж ніяк не падіння космічного тіла, а це дійсно Тесла проводив іспит свого пристрою, який згодом назвав «Променями смерті».
Випробування було вирішено провести далеко за межами Сонячної системи з однієї з планет.
Проте з перших секунд стало зрозуміло, що процес випробування пішов не так як планувалося спочатку. Космічний корабель почало кидати з одного боку в інший.
Чому не вдалося провести випробування оновленого пристрою променів смерті? Що могло завадити цьому? Необережне поводження із самим пристроєм чи щось інше?
На ці та багато інших запитань і шукатимуть відповіді вчені Землі та інших планет Сонячної системи.
Необхідно якнайшвидше знайти відповіді на ці запитання. Адже найменше затягування часу може призвести не лише до загибелі Сонячної системи, але і усього Всесвіту!
Перед керівництвом третьої планети Сонячної системи стоїть непросте завдання вберегти Землю від загибелі, і зробити це таким чином, щоб при цьому не постраждали ті, хто мешкає на сусідніх планетах системи.