Розділ 39

       Космоліт без пізнавальних знаків почав заходити на посадку, і згодом сів неподалік «Сонячного сяйва». З нього вийшло кілька постатей. Поруч них стояли астронавти які були на капсулі, і яким було дано завдання облетіти планету і скласти її карту. Володимир Фурсов, який весь цей час був поруч полоненого, вивів його для обміну. Тримаючи чужинця, силовик хотів озирнутися, але не став цього робити, бо розумів, що найменший погляд чи рух у бік свого літального апарату, може бути розцінено як невиконання досягнутої домовленості, навіть, якщо її досягнуто з піратами. А те, що воно так і є, ніхто із астронавтів не сумнівався.

       Силовик продовжував тримати заручника, при цьому поглядом зустрівся з товаришами. Він був здивований, але команда капсули була неушкодженою. Принаймні, так здавалося на перший погляд.

       Коли астронавти які склали команду капсули були тільки на шляху до свого космольота, а обидва літальні апарати трохи відірвалися від поверхні планети, у астронавтів від Сонячної системи не витримали нерви. Збоку команди космольота «Сонячне сяйво» почався обстріл літального апарату без пізнавальних знаків. Як не намагалися астронавти які перебували на космольоті з пізнавальними знаками Сонячної системи хоч один раз влучити у космоліт без пізнавальних знаків, у них нічого не виходило.      

Раптом астронавти, які перебували на «Сонячному сяйві» відчули, як їхній літальний апарат почав втрачати висоту, і згодом кудись впав.

       – Якась рідина. – нічого не підозрюючи сказав Гавриленко. – Де ми? Що з нашим космольотом?

       Поглянувши пд ноги, він вигукнув:

       – Тонемо!

       – Злетіти! – відразу скомандував Вавилов.

       – Не можу! – відповів пілот – Не спрацьовує мотор. Запалення немає!

       – Чорт забирай! – вигукнув зв’язківець. – Набрати якомога більше води та їжі!

       Минув якийсь час, і усі були готові до того, щоб покинути космоліт.

       Розуміючи, що відкривати боковий люк небезпечно, тому, що відразу до салону почне набиратися вода, і тоді ніхто не врятується, Вавилов скомандував:

       – Відкрити верхній люк!

       Відчинили люк. Командир силової підтримки виліз на корпус космольота першим, і почав допомагати вибиратися астронавтам основної групи одному за одним. Коли останній член основної групи вже був нагорі, почали вибиратися з тонучого космольота зв’язківець який був за старшого і решта бойовиків силової підтримки. Представник силової підтримки сидячи на корпусі споруди яка свого часу мала назву «Дослідницький космоліт «Сонячне сяйво», продовжував допомагати товаришам вибиратися нагору. І ось, у тонучому космольоті вже майже нікого не залишилося, окрім зв’язківця та командира силової підтримки. Володимир Фурсов допоміг Вавилову вибратися нагору, потім почав вибиратися і сам.

       – Усі вибралися? Усередині нікого не залишилося? – запитав Вавилов.

       Командир силовиків, який усе ще сидів на корпусі космольота, зазирнув усередину.

       – Усі тут. – нарешті констатував він.

       – Тоді, стрибаємо у воду. – наказав зв’язківець.

       Усі як один стрибнули у рідину, яка нагадувала воду, і попливли у напрямку берега, кожен тримаючи пакунки.