Розділ 6          Зі щоденника  Тодеса Каспаро

«Після відбуття із Землі ми нарешті почали знайомитися.

Справа у тому, що команду нашу збирав Космічний Флот: вірніше цивільний відділ, який займається спорядженням дослідницьких та пошукових експедицій. Відомо, що кожен з нас пройшов спецпідготовку, і ні у чому, майже, не поступається іншим. Кожен має декілька фахів, але на «Антаресі» у кожного лише один. Що стосується наших характерів, то тут ми могли сподіватися лише на психологів, які підбирали цю команду.

Наші зустрічі перед польотом були швидкоплинними і мало інформованими, аби ми могли познайомитися ближче. Зустрілися ми усі разом тільки перед самим відльотом із Землі. Тут я і дізнався, що до команди увійшли два моїх товариша. З Руматою Еліотом я був знайомий досить давно. Я знаю, що йому 33 роки, що за його плечами десятки подвигів, він одноразово брав участь у космічних експедиціях. За бойові заслуги йому присвоєно звання капітана і командира силової підтримки. Має дві Зірки «За героїзм» та Орден Сонячної системи.

       З оператором технічного обладнання Фуцукі Ніямою я літав в усі свої експедиції. Захоплення фотографією привело Фуцукі Ніяму на роботу у Банк Супутникового Спостереження планети Земля, що дало змогу без вступних іспитів бути зарахованим до Університету Космічного Флоту. Ця експедиція у мене вже третя за рахунком. З Фуцукі я побував на Плутоні і на дослідженні Крабовидної туманності поблизу Альдебарана у сузір’ї Тільця.

       Стосовно інших членів моєї команди, то з ними я лечу вперше.

       Четвертий член нашої експедиції  - пілот “Антареса” Ханс Гудвін...»

Тодес перестав писати. Дістав папку з досьє на кожного члена команди і почав читати, дещо записуючи для себе з того, що прочитав.

“... йому 29 років. Походженням він з Венери. Останнє місце роботи міжзоряний космічний корабель “Текіль” у якості пілота. Мислення: гіпотетичне, стратегічне. Закінчив УКФ з факультету «Навігація космічних та міжпланетних перельотів». Мені здається, що він дуже замкнутий у собі, хоча вже знайшов собі друзів серед членів експедиції.

       П’ятим членом нашої експедиції є наш зв’язковий Клім Шуман: 21 рік, землянин. Працював на пункті супутникового зв’язку з космольотами Космічного Флоту. Мислення: гіпотетичне, комунікабельне. Закінчив УКФ з факультету «Технічне забезпечення космольотів» за фахом «Зв’язковий». Зараз він сидить у навушниках, і весь час щось тихенько говорить – така його робота. Зв’язок в решті решт може стати нашою єдиною надією і втіхою почути рідну Землю.  Коли летиш у незвідане, – все може трапитися, і треба бути готовим до усіляких несподіванок нових світів.

Віктор Купрін та Люка Франциск із самого початку польоту замкнулися у себе у лабораторії, перевіряючи придатність приладдя, яке їм видали перед польотом...». Тодес відкрив іншу папку і почав її читати: “Так, Віктор Купрін: 32 роки, землянин, до того працював в біохімічному інституті дослідження космічних видів у якості дослідника тваринного світу. Пройшов курси «Вірусологія», «Нейропсихічні засоби впливу», «Гіпноз», «Психологія прийняття рішень». Закінчив УКФ з факультету «Хімія та біологія земних та космічних видів». Люка Франциск: 21 рік, землянин, випускник Університету Космічного Флоту з факультету «Хімія та біологія земних та космічних видів». Більше про нього нічого на відомо.”

Тодес Каспаро виписав собі деякі данні з справ на кожного астронавта, що летить з ним на нову планету. Полиставши справи, він зупинився на справі Пірса Колінза, трохи почитав її і почав писати: “Та найбільшу цікавість у мене викликав наш бортовий інженер – протеже Румати – Пірс Колінз: 22 роки, землянин. Останнє місце роботи: компанія «Космотех» у якості помічника головного техніка. Мислення: гіпотетичне, комунікабельне, стратегічне. Закінчив УКФ з вищим балом свого факультету «Технічне забезпечення космічних кораблів». Від компанії «Космотех» в 21 рік був призначений делегатом на Меркурій. За відвагу нагороджений орденом Сонячної системи. Зарахований у запасний склад зоряного десанту.

       Я дещо чув про його подвиги під час колонізації Меркурія, але бачу його вперше. Я гадав, що Пірс набагато старший, а йому лише 22 роки. Серйозність обличчя, з яким він дивиться на показники приладів, запевнила мене у тому, що на нього можна повністю покластися.

       Але наше знайомство з командою довго не триватиме. Як тільки «Антарес» вийде із зони гравітації Землі і ляже на курс у напрямку нововідкритої системи, ми усі ляжемо до криогенних камер. А зараз дехто з членів моєї команди із сумом дивиться в ілюмінатор, де ще видно Землю. І лише Ханс дивиться туди, куди ми усі мчимо – до системи Зеленого Сонця, як її вже назвали у Міністерстві системи навігації.

       З того часу як телескопи дев’ятнадцятого століття змінилися на нові засоби спостереження за зоряним небом, видима його частина – Метагалактика – відповідно теж розширилася, і це призвело до відкриття нових зірок, планет, систем і утворень загалом. Таким чином, ми зараз тримаємо курс у бік системи, планети якої ще навіть не мають власних назв. І кількість їх нам теж не відома.

       Ми зайдемо до криогенних камер, але не для того щоб спати: у них ми проведемо трохи більше, ніж одну годину – а для того, щоб наші організми перенесли перевантаження гіпердвигуна.

       Начальник експедиції космольота «Антарес» – Тодес Каспаро.

       17 вересня 2184 року, п’ятниця. За Гринвічем – 12:51»