Розділ 7

– Всі у зборі? – спитав Новохатський, коли вся команда зібралася у кают-компанії.

– Здається, так. – відповів картограф.

– Здається, чи так? – перепитав Роман Давидович.

– Немає лише Тихона. – сказала зв’язківець.

– Де він? – запитав начальник експедиції.

Зв’язківець лише знизала плечима.

– Гаразд. Тоді почнемо. – сказав Роман Давидович.

– І Марії. – сказав Юрій.

– Гаразд. – відповів Новохатський.– Отже, наше перебування у відкритому космосі підходить до свого логічного кінця. Зараз нам лишається провести жеребкування, і виконати ту роботу, яку, власне, і запланували.

– Воно то так. – погодився Геогджаєв. – Залишається з’ясувати, як ми проведемо вибух.

– Не поспішайте, дайте договорити! – перебив його Кривцун.

Новохатський дочекався, коли ці двоє якось вгамуються і продовжив:

– Власне для цього ми і проведемо жеребування. Стосовно вибуху, то його ми проведемо за допомогою магнітної гармати Ще є питання?

– Так... – сказав Вікендорф. – Яким чином ми збираємося відлітати? Адже у момент проведення вибуху, космоліт знаходитиметься так би мовити «обличчям» до системи, у бік якої буде спрямовано вибух.

– За це ти не хвилюйся. – відповів товаришеві пілот. – Так. Спочатку мені доведеться якийсь час пролетіти задкуючи. Проте потім я розвернуся. Ось і все.

– А зараз час розпочати, власне процес жеребування. Тут, – Новохатський дістав зі стола маленьку коробочку, – по сімнадцять листочків з хрестиками та чистих. Розповідати що з цим роботи я думаю не потрібно.

– Ні не потрібно. – сказав Марко. – Не знаю як кому, але мені вже хочеться на Землю.

– Ну, на Землю ми усі не проти повернутися. – відповів начальник експедиції. – Проте ти так само як і решта, маєш витягнути папірець. Значить так: підсумки жеребкування підводитемо насиупним чином: якщо виявиться більше хрестиків, – ми скористаємося коридором простору. Якщо ж буде більше чистих папірців – нам доведеться скористатися коридором часу. Усім зрозуміло?

– Гаразд. – погодився Марко, і витягнув перший листочок. Розгорнувши його він розчаровано видихнув: – Порожній… Якщо так піде і далі, то нам доведеться скористатися коридором часу. А ця подорож ще не відомо чим скінчиться. 

– Не поспішай. – відповів начальник експедиції. – Це лише перший листочок. Підсумки проведемо, коли усі проведуть жеребкування. Надалі робимо наступним чином: витягуємо папірці, але не оголошуємо у кого що. У кінці підрахуємо яких папірців більше.

– Тепер я! – сказав Крошка.                                                               

Витягнувши свій папірець і зажав його у руці.

– Я! Я! – всі по черзі почали витягуватись листочки.

Жеребкування завершувалося.

– Залишилось два папірці! – оголосив Новохатський. – Хто ще не тягнув?

– Так Тихона з Марією немає! – нагадала Ольга.

– Мені здається, – сказав пілот, – ми все ж повернемося на Землю.

– Зачекай. – сказав Новохатський. – Ми ще не закінчили.

– А ось і Тихон – оповістив всіх Марко і підхопивши у руки коробочку сказав йому, – Тягни.

– Що це? – запитав Кривцун, сідаючи у своє крісло.

– Ти просто тягни. – сказала Нонна. – Потім розповімо.

– Гаразд. – не розуміючи, що коїться, сказав інженер-технік і витяг листочок.

– Порожній. – оголосив він. – Що тут коїться і як це розуміти?

– Ми проводимо жеребування. – відповіла Нонна. – Таким чином вирішуємо, яким коридором скористатися після проведення вибуху.

– Ну, і які результати? – запитав Тихон.

-Про це ми дізнаємося зовсім незабаром. – відповів начальник експедиції. – У нас залишився ще один папірець. Його має витягнути Марія.

– А де був ти, і де зараз Марія? – у свою чергу запитала Нонна.

– Ми перевіряли і налаштовували магнітну гармату. Вона зараз підійде.

В кают-компанію увійшла Марія. Не розуміючи чому усі сміються і що тут взагалі коїться, вона сказала:

– Вибачте, що я затрималась... А що трапилось?

– На, це тобі!                                                                                  

Марко протягнув їй коробочку із останнім листочком.                   

– Тягни.                                                                                               

І вона потягла.

– Порожній... – тихо сказала вона, коли розгорнула листочок.

– Ми визначали куди полетимо коли проведемо вибух. – сказав Геогджаєв, підходячи до неї.

– Тобто? – не зрозуміла астронавігатор.

– Ми знайшли два коридора: коридор часу і коридор простору. Так?

Марія кивнула на знак згоди.

– І що далі?

– Ось ми і визначали у який саме коридор нам летіти.

У кают-компанії стояв шум і тому Роман Давидович голосно сказав:

– Тиша! Я прошу тиші!                                                                      

Трохи почекавши він продовжив:                                                     

– Отже, ми закінчили жеребування. За кілька хвилин будемо знати куди нам летіти.                                                                                                      

Минуло близько п’яти хвилин. Новохатський звернувся до членів команди які все ще перебували у каюті начальника експедиції.

– Отже, Марко виявився не правий. Після проведення вибуху ми маємо скористатися не коридором простору, як припускав Коваль, а коридоромчасу. Стосовно того, як закінчиться наша подорож пропоную не гадати. Давате просто скористаємося цим коридором, а там буде видно.

В кают-компанії роздався дружний регіт.

– Отже, – сміючись сказав Роман Давидович, звертаючись до пілота,  – не ийде з тебе провидця! 

– Мабуть що так… – посміхнувшись відповів той.

Усі побрели до виходу з каюти начальника експедиції. Необхідно було готуватися до завершальної стадії перебування у відкритому космосі.

– Тихоне, Марічко! – покликав Новохатський астронавігатора та інженера-техніка.                                                                                                    

Ті зупинился у дверях.

– Що там з гарматою? – запитав начальник експедиції

– Гармата у нормі. – відповів Тихон. – Ми її налаштували таким чином, щоб промінь дістав не одну, а дві системи.

– У такому разі ви вільні. Я трохи затримаюся. Зустрічаємося у каюті екіпажу.