Розділ 2

       Минуло вже 3 місяці з того часу, як до системи Лоріс на планету Касідор IV було відправлено експедицію під керівництвом Олександра Зелінського. Це був візит-відповідь на візит, який відбувся у вересні минулого року.

       Сьогодні, об 11:45 за Гринвічем, космоліт з експедицією у складі із 24 астронавтів здійснить посадку на бориспільському космодромі. До цієї події усі ретельно готувалися.

       І ось нарешті настав час, коли над Борисполем має з’явитися космоліт із символікою Землі та Сонячної системи.

       Електронний годинник на приміщенні показував 11:37, коли у безхмарному небі з’явилася цятка яка стрімко наближалася у бік космодрому. За кілька секунд можна було роздивитися контури літального апарату. Минув ще якийсь короткий час, і вже можна було прочитати назву космольота, та побачити обличчя тих, хто знаходився усередині.

       Об 11:43 космоліт тричі пролетів над злітно-посадочним полем, а об 11:45 здійснив посадку на одній із смуг.

       У кабінеті Яриновського на внутрішньому телестерео загорівся зелений вогник. Натиснувши кнопку, він побачив на моніторі Віктора Мороза.

       ― Ти дивився репортаж з Борисполя? – запитав Мороз.

       ― Який репортаж?

       ― Ну, як який? Адже сьогодні повертається експедиція на чолі із Зелінським.

       Керівник відділу дослідження чорних дір Всесвіту геть випустив цю подію з поля зору.

       ― Дякую, що сказав! – гукнув Борис, і натиснув кнопку відеофона, який стояв поруч.

       На екрані було видно як Зелінського оточили кореспонденти.

       ― Астровізійна компанія «Голос Галактики» Любов Кучевич. Зробіть якусь заяву після повернення додому! Що ви можете сказати про…

       Зелінський зупинився, і поглянув на незалежний годинник.

       ― У мене для вас, шановні пані та панове, є заява. Але, про те, що це за заява, ви дізнаєтеся за вісім хвилин.

       З цими словами начальник експедиції закрив об’єктив, даючи зрозуміти, що усю інформацію він скаже під час прес-конференції.

       За астронавтом продовжували йти кореспонденти, але він мовчки вказував на годинник, даючи зрозуміти, що до початку прес-конференції він не вимовить жодного слова.

       Ще до прильоту астронавтів, місця на прес-конференцію були заброньовані репортерами електронних засобів масової інформації та астробачення не лише Землі, а і решти планет Сонячної системи. Були встановлені передавальні пристрої задля того, щоб за перебігом сьогоднішньої прес-конференції мали змогу слідкувати і мешканці інших планет системи.

       До початку прес-конференції залишилося 3 хвилини. Час поволі збігав, а залу продовжували заповнювати кореспонденти не лише Землі, але і інших планет системи які були акредитовані на сьогоднішню прес-конференцію. Такого ажіотажу навколо повернення експедиції Сонячної системи не було з того часу, як у 2098 році було заселено решту планет системи. З того часу, починаючи з березня 2099 року і було започатковано традицію, згідно якої після повернення експедиції, її начальник мав відповісти на запитання кореспондентів.

       Чим менше залишалося часу до 12:00 – до початку прес-конференції – тим більше відчувалося зростання напруги не лише серед тих, кому пощастило бути присутніми у великій залі готелю «Бориспіль», але і серед тих, хто спостерігав за перебігом подій за допомогою астробачення.

       Рівно о 12:00 до зали зайшов Олександр Зелінський – начальник експедиції, чий космоліт чверть години тому здійснив посадку на льотному полі космодрому у Борисполі. 

       Прес-конференція розпочалася.

       Відповідаючи на питання кореспондентів, астронавт розповів про перебування у системі Лакранджа на планеті Касідор IV, про те, як їх зустрічали тамтешні мешканці, і ще багато цікавого як про систему в цілому, так і про планету зокрема.

       Кореспонденти занотовували кожне слово сказане астронавтом, намагаючись нічого не пропустити.

       Коли прес-конференцію вже майже було завершено, і, здавалося, що астронавт зараз оголосить про її завершення, хтось з кореспондентів нагадав про ту заяву, яку той обіцяв зробити під час цієї прес-конференції.

       ― Так. – відповів Зелінський. – Я обіцяв зробити заяву, і зараз виконаю свою обіцянку.

       Олександр Юрієвич замовк, тим самим випробовуючи терпіння і витримку представників усіх засобів масової інформації, які тут знаходяться. Усі терпляче чекали продовження прес-конференції.

       Бачачи, що мовчанням не подієш на представників мас-медіа, астронавт заговорив, перед цім поклавши на стіл якесь фото. Як встигли розгледіти кореспонденти, зображенням униз.

       ― Друзі! Сьогодні, повертаючись із експедиції, пролітаючи повз планету Койдер-III, ми побачили те, що вважається втраченим вже багато років. – Він замовк, узявши до рук фото, яке лежало на столі.

       ― Ви хочете сказати, що бачили космоліт, який загинув чотири десятиліття тому? – запитала кореспондент, яка йшла за ним майже від самісінького космольота.

       ― Так. – відповів ствердно астронавт. – Ми пролітали повз нього.

       ― Це не можливо! – вигукнув хтось із задніх рядів. – Він загинув сорок років тому!

       ― Так, я знаю. – відповів Зелінський. – Але, як ви поясните ось це?    І він підняв угору той самий знімок, який лежав перед ним на столі.      На чіткій кольоровій фотографії був зображений космоліт.

       ― Це може бути будь-який космоліт! – вигукнув той самий голос. – І у вас немає доказів! Ви не зможете довести протилежне!

       Не говорячи жодного слова, астронавт узяв знімок, і пішов до останніх рядів. Того, хто з ним сперечався, Зелінський впізнав миттєво, тому, що репортер продовжував стояти, у свою чергу слідкуючи за кожним кроком астронавта.

       Поки Олександр йшов у кінець зали, знімок він тримав так, щоб його майже усі бачили.

       Дійшовши до кінця зали юнак простягнув знімок кореспондентові, який продовжував стояти. Але зараз його погляд було прикуто безпосередньо до знімка.

       ― А як ви поясните ось це? – повторив своє запитання Олександр, простягаючи кореспондентові знімок, який щойно показував з трибуни.

       На знімку був зображений той само космоліт, який 13 травня 2157 року стартував з космодрому Бориспіль. Він був у формі конуса, а на борту було виведено: «Місячне сяйво». Напис було зроблено великими літерами. Поруч з назвою були намальовані емблеми Сонячної системи та планети Земля.

       ― Не може бути! – вигукнув кореспондент. – Це… Це привид!

       ― Ну, привид це чи ні – відповів астронавт – проте, нам варто його дослідити, і, якщо вдасться, забрати звідти.

       ― Ні, ну, ви чули таке?! – не міг заспокоїтися репортер. – Він хоче дослідити і забрати на Землю привид! Ні перше, ні тим більше друге, нікому, ви, шановний чуєте, нікому – репортер зробив наголос на слові «нікому» – ще досі зробити не вдавалося! А фото – нехай мені хто завгодно і що завгодно каже – це простий монтаж, який можу зробити і я.

       ― Але ж, це можна перевірити! – заперечив жіночий голос у перших рядах.

       Олександр поглянув на жінку, яка стала на його захист. Це була та сама кореспондентка, яка супроводжував його мало не до готелю, просячи, щоб Олександр сказав хоча б декілька слів.

       ― Дякую вам за підтримку – ледь посміхнувшись сказав астронавт. – Якщо цей пан наполягає – Зелінський вказав на репортера, який під тиском ще кількох представників мас-медіа сів на своє місце – то гаразд. Експертизу буде проведено. – Олександр Юрієвич почав йти до трибуни. – Після її проведення усі засоби масової інформації отримають знімок. – він ще раз підняв над головою той само знімок через який спалахнула жарка суперечка. А зараз я усім дякую за увагу!