Вступ

       У березні 2030 року на третій планеті Сонячної системи фахівцями з генетики було винайдено штучне життя.

       Цей винахід здійснили вчені-генетики Київського інституту з цієї дисципліни Аксьонов Сергій Петрович та Ярова Наталія Лаврентіївна.

       Четвер, 18 березня 2060 року.

       Того дня Аксьонов та Ярова як і зазвичай прийшли на роботу до інституту де вони працюють.

       Електронний годинник, який висів у вестибюлі, показував час: 07:58.

       У п’ятницю було завершено роботу над однією із розробок: винайдено штучне життя. Це чергова розробка після винаходу штучного серця та розробки інститутом ювенології методу омолодження який майже десять років тому розробили ювенологи Бабич Валентина Михайлівна та Віктор Григорович Власовець.

       До прес-конференції яка розпочнеться о 10:00 під час якої Аксьонов та Ярова мають розповісти про свій винахід, було ще 2 години.

       У прес-центрі інституту генетики почали збиратися акредитовані журналісти, представники усіх засобів масової інформації – від астробачення до Інтернет-видань.

       Вже о 8:30 в інституті що називається «ніде яблуку було впасти».

       У залі середніх розмірів із прозорою банястою стелею вже почали збиратися як представники мас-медіа, так і ті хто працював над останньою розробкою.

       І ось, нарешті, електронний годинник який висів з усіх чотирьох боків зали, показав десяту годину ранку за Гринвічем.

       З його останнім ударом Аксьонов оголосив про початок обіцяної прес-конференції для кореспондентів усіх видань.

       – Шановні друзі! – сказав він. – Задавайте запитання, а ми з Наталією Лаврентіївною по черзі будемо відповідати.

       Кореспондент, який сидів у першому ряду, представившись і назвавши видання, яке він представляє, запитав:

       – Як виникла ідея створення штучного життя?

       – Ця ідея – почав Аксьонов – виникла приблизно у дві тисячі двадцять другому році, тобто за два роки після того, як ювенологи почали омолоджувати людей. Але тоді нам не вдалося втілити свою ідею у життя. Усі ці роки йшла розробка методики за якою мало б бути створене штучне життя. А ще це зроблено тому, що зовсім незабаром почнуть заселяти планети Сонячної системи. Саме тому, що, як вам усім відомо, кожна планета має як свій час обертання навколо своєї осі, так і навколо своєї орбіти, наші методи, тобто наша розробка допоможуть землянам пристосуватися до умов тієї чи іншої планети як у Сонячній системі, так і на будь-якій планеті Всесвіту.

       Після чергового запитання про можливість придбання штучного життя, Ярова сказала:

       – Стосовно придбання та можливості узяти штучне життя в оренду, ці два шляхи будуть цілком доступними для будь-кого. Також розглядається питання про можливість узяття штучного життя в оренду з правом викупу.

       Поступово прес-конференція підходила до свого завершення.

       Для тих, хто не зміг побувати на ній, інформацію про перебіг прес-конференції було розміщено у Світовому Мозку.

*    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *      *

Ішов час.

       З того часу, як було винайдено штучне життя, минув не один рік.

       За цей час агентства з продажу цього механізму відкрилися в усіх країнах на третій планеті Сонячної системи.

       Саме штучне життя являло собою чіп розміром у декілька квадратних міліметрів, який вживлювали у серце. Діє він таким чином, що той, кому він був вмонтований, може налаштувати пристрій на тривалість сидеричного та синодичного періодів обертання планети. У подальшій роботі над пристроєм, його було виконано таким чином, що він самостійно налаштовувався на умови тієї чи іншої планети, і показував різницю тривалості життя на Землі і на тій планеті, де перебував астронавт.

       Пік народжуваності на Землі припав на період з 2040 по 2073 рік.

       На той час апарат для подовження життя набув не аби якої популярності. Навіть після нарощування виробництва, бо вже після тридцяти років життя багато хто звертався до інституту ювенології, і заздалегідь купували або брали в оренду з подальшим викупом штучні життя, компанія-виробник, просто не встигала виконувати замовлення.

       Саме тому вже у кінці 2073 року Земля була перенаселені, і постало питання заселення решти планет Сонячної системи.

       У березні 2074 року почалася телепартація усіх бажаючих на планети Сонячної системи. Ними виявилися Меркурій, Венера, Марс та Юпітер. А з травня по серпень 2097 року була заселена решта планет: Сатурн, Уран, Нептун та Плутон.

       У цей час спостерігався ажіотаж стосовно придбання пристроїв, про які згадувалося вище.

       Навіть після заселення планет Сонячної системи, продовжувалося відкриття нових утворень Всесвіту та дослідження тамтешніх планет. Але вирішити проблему щодо перенаселення, вже не вдалося.

       Тому було вирішено колонізувати вже відкриті планети далеко за межами Сонячної системи.