Розділ 13

    З початку експедиції йшов 41-й незалежний день.

    За останніх 3 дні Віктор Лєлєсніков та Олена Пошивана одужали остаточно, і повернулися до безпосереднього виконання своїх обов’язків.

    Михайло Муха зібрав деяку інформацію про планету Зірда. Астронавти під час збору інформації дізналися багато цікавих фактів про планету. Так стало відомо, що подібні книги вже не вперше зустрічалися на теренах відомої людству частини Метагалактики. За однією з легенд, саме за допомогою таких книг, Інститут Духів затягує до себе жертви. Дехто вважає, що вони затягують до себе майбутніх учнів Інституту.

    Історія Зірди починається з тих старих часів, коли відбувся Великий Вибух. Зірда тоді у числі перших з’явилася у просторах розгортавшогося Всесвіту. Але, більше усього, астронавтів зацікавила інформація, яка стосується тварин планети.

    Коли планету почали колонізувати, виявилося, що на ній нема ніяких тварин. Тоді їх почали створювати штучно, застосовуючи різноманітні засоби для їхнього створення: хтось створював клони реальних тварин, а хтось знайшов інші засоби. Тепер вже відомо, що тварини, які мешкають у даний час на Зврді, з’явилися тут з планети Охма-5, яка знаходиться у сусідній зоряній системі. Не дивлячись на те, що вони нагадували один із видів велетнів, які свого часу мешкали на Землі, тварини з Охми-5 нічого спільного з колишніми мешканцями третьої планети Сонячної системи не мають.

    Поки збиралася інформація про Зірду та МОНІД, було відремонтовано космоліт експедиції Михайла Гаркавенка. Були приведені у робочий стан системи, які вийшли з ладу. Таким чином до польоту був готовий ще один космоліт.

    До кінця 41-го незалежного дня було зібрано невелику нараду, на якій обговорювався той обсяг роботи, який було зроблено за час перебування астронавтів у відкритому космосі.

Петро Шнипір, який першим узяв слово, говорив про те, що планети, на які вони висаджувалися, як потім з’ясувалося, за тих чи інших обставин, вже тривалий час безлюдні. Потім він познайомив своїх товаришів з короткою, але, дуже цікавою біографією Зірди. Як і Земля, Зірда була сповнена історією. На ній змінювалися культури та цивілізації. Як і більшість цивілізацій, цивілізація на Зірді з’явилася шляхом колонізації планети переселенцями з інших планет. Було тут і корінне населення, тобто, самі перші переселенці, які з часом стали корінним населенням. Звичайно, звичаї інопланетних мешканців Зірди дуже відрізнялися від звичаїв корінного населення, яке до того часу розділилося на три табори і у кожної сторони з’явилися свої звичаї, які також відрізнялися від звичаїв тих, хто вважав себе по праву корінним населенням, і між небагато чисельним хоча і різним за способом життя населенням планети виникли чвари, які незабаром переросли у війну, переможців у якій не виявилося.

    Поки Шнипір знайомив товаришів з історією планети, ніхто не вимовив жодного слова.

    Коли він закінчив, Михайло Зємцов сказав:

    І все ж, я гадаю, що було б краще, якби ми повернулися на Землю. Поки у нас ще є харчі, але вони вже закінчуються. Додаткового кисню вистачить не більше, ніж на шість незалежних днів. Ми вже більше, ніж заплановано знаходимося у відкритому космосі, і поки наслідків від нашої експедиції я не бачу. А бути наслідком невдалої експедиції, яку потім вивчали б патологоанатоми, особисто я не хотів би. Навряд чи ми щось знайдемо на Зірді.                                                               Як би там не було, але за три незалежні години летимо на Зірду шукати МОНІД. Особисто я вважаю, що ми повинні побувати на Зірді, і так воно і буде.  Нараду завершено. Усім за роботу з підготовки до польоту. – Сказав Шнипір. 

    За три незалежні години «Королева Сонця» була готова до старту. Було відремонтовано системи, які вийшли з ладу, а також перевірено решту.

    Поки йшов ремонт та перевірка систем, Шнипір сидячи у каюті начальника експедиції, передивлявся фотографії та карти тих планет, на яких вони висаджувалися у пошуках своїх колег. Усі карти та знімки що слугували додатками до них, були один на одного не схожими.

    Коли Шнипір вже завершував перегляд, увімкнулася радіостанція. На зв’язок виходив Олександр Глазков.

    Усі системи приведено до ладу – повідомив він. – Екіпаж та космоліт до роботи у відкритому космосі готові. Які будуть вказівки?

    Шнипір поглянув на незалежний годинник. Космоліт був готовий до старту протягом двох годин та сорока п’яти хвилин незалежного часу.

    Жодних. – відповів начальник експедиції. – За чверть години старт на Зірду. Хоча, ні. Юлія Войтович та Олександр Глазков нехай злетять на «Альграбі» першими, а «Королева Сонця» – за ним.

    Зрозуміла! – сказала Юлія Войтович.

    Зрозумів! – відповів Олександр Глазков.

    Запустити двигуни! – скомандував Шнипір, коли прийшов час відльоту з планети.

    Є запустити двигуни! – відповів Сергій Аксьонов.

    За декілька хвилин, Аксьонов відрапортував:

    Двигуни запущено! Можливість зльоту не обмежена!

    Шнипір продовжував віддавати команди, після повідомлення про те, скільки часу залишилося до того моменту, коли «Королева Сонця» відправиться на пошуки експедиції, начальником якої був Михайло Гаркавенко.

    Після того, як було відрапортовано про те, що усі системи увімкнено на повну потужність, Шнипір повідомив, що до старту залишилося тридцять секунд.

    Аксьонов почав відлік.

    За десять хвилин до зльоту «Королеви Сонця» злетів «Альграб». Шнипір ще раз поглянув на космоліт Михайла Гаркавенка, який вже летів у тому ж напрямку, куди має летіти і його космоліт.

    «Королева Сонця» стартувала з планети Ар-Сі, розпрощавшись із системою Сектор Сиріус.

    Шнипір розклав на невеликому столі карту того самого району Всесвіту, де вони щойно перебували, і яку склали Михайло Муха та Юлія Войтович. На ній було зображено декілька планет. Це були ті самі планети, на яких побували астронавти, і дві системи, розташовані неподалік одна від одної.

    Увагу начальника експедиції привернула коротка лінія, яку було проведено між Зірдою та планетою, назва якої складалася з двох слів.

    Унук Ельхайя. – прочитав вголос назву планети Шнипір. – Що це за планета? – поцікавився він, хоча знав, що ніхто з його товаришів нічого або майже нічого не знали. І саму назву чули вперше.

    Шнипір дістав «Довідник Всесвіту», виданий у 2140 році, відкрив його на літері «У», але там були тільки фізичні та хімічні властивості планети і дещо про її населення. Відклавши довідник, начальник експедиції знову повернувся до карти та лінії, нанесеній на ній між Зірдою та Унук Ельхайя. Помірявши відстань та зробивши деякі розрахунки, начальник експедиції оголосив:

    До планети Зірда – три світлові дні!

    Вже два! – засміявся Михайло Муха.

    Один світловий день ми пролетіли протягом якихось десяти хвилин!

    Для Шнипіра ці хвилини перебування у польоті, видалися цілою вічністю. Він хотів було віддати Аксьонову наказ, щоб додав швидкості до 2,2 світлових років на секунду, для того, аби прискорити прибуття на Зірду, але, в останню мить відмовився від цієї ідеї. Ні, не варто цього робити. За час, протягом якого він та його товариші знаходяться далеко від рідної системи, фізичний стан у всіх вже був гранично на межі. Треба дати їм відпочити хоча б хвилин двадцять.

    Підходив до свого завершення 41-й незалежний день перебування астронавтів у відкритому космосі. Усі були дуже втомлені та виснажені затягнувшоюся експедицією. Шнипір відкинувся на спинку крісла, і прикривши очі, хотів трохи подрімати. Але, як виявилося, спати зовсім не хотілося.

    Петро поглянув в ілюмінатор. За його вікном продовжували мерехтіти планети. Щосекунди Земля залишалася все далі і далі. Шнипір вже почав подумувати про те, що, можливо, дійсно, плюнути на це все, і дати команду Сергію Аксьонову, щоб він розвернув космоліт, і повернутися на Землю. Повернутися на рідну планету, і забути. Як найшвидше забути про експедицію, як про жахливий сон, у якому він та його товариші брали участь. Стоп! Але, у такому разі… А як же бути із загадкою загибелі їх товаришів? І потім, книга, яку вони знайшли на «Альграб» і яку зараз везли на Зірду. Все ж, треба ризикнути. Треба ризикнути, і побувати на Зірді, де розташований так би мовити «Інститут Чорної Магії» під назвою «МОНІД».

    Шнипір не міг розпрощатися з думкою, що таємниця загибелі їх товаришів назавжди залишиться тут, у просторах Всесвіту, і вони ніколи її не розгадають. Ні, він все ж нічого не казатиме Аксьонову. Нехай залишається все, як є.

    Начальник експедиції поглянув на незалежний годинник. Стрілки показували, що вони летять трохи більше двадцяти хвилин. Ще п’ять-сім хвилин. Та тривога, що охопила його, почала переростати у цікавість. Шнипір згадав ту саму планету, від якої було проведено лінію від планети, до якої вони зараз наближалися.

    Унук Ельхайя. – прошепотів Шнипір. – Унук Ельхайя

    Він перебрав у пам’яті ті планети, на яких їм довелося побувати. Так, він пригадує, що йому траплялися планети з такими дивними назвами. І рано чи пізно він дізнавався що означають назви тих чи інших планет. Але, у даному випадку, назва планети поки залишається загадкою. Шнипір знову розклав перед собою карти та знімки тих планет, де вони вже побували, і які залишилися далеко позаду.

    Коли усі карти та знімки були розкладені, начальник експедиції узяв знімок та карту. На кожному з них був напис: «ПЛАНЕТА УНУК ЕЛЬХАЙЙЯ». Усі планети були чимось подібні між собою. Але, знімок, який тримав у руках Шнипір, нічим до решти планет подібний не був. Як карта, так і знімок, хоча і не сильно, але, все ж відрізнялися від решти карт, які лежали у нього на столі. Придивившись уважніше, тільки тепер Шнипір помітив різницю між Унук Ельхайя та рештою планет. Потім він узяв карту на знімок Зірди, щоб порівняти карту та знімок Унук Ельхайя, але, роздивитися не встиг.

    Пролунав голос Сергія Аксьонова:

    Прямо за курсом Зірда!

    Шнипір швидко позбирав карти та знімки, і побіг до крісел астронавігаторів, спочатку поглянувши в оглядове вікно. Дійсно, прямо за курсом було видно планету. Вона швидко наближалася.

    Скинути швидкість до 0,5 світлових років!

    Сергій Аксьонов почав гальмування, і незабаром довів швидкість до шести світлових місяців на секунду.

    Коли до планети залишилося 275 світлових хвилин, Шнипір скомандував:

    Стоп машина!

    Космоліт зупинився.

      Ну, друзі, починаємо саму відповідальну частину нашої роботи. Тут потрібно бути гранично уважними. Поки усім відпочивати. За вісім незалежних годин продовжимо роботу вже безпосередньо на планеті. А зараз – усі по каютах! Завтра… — начальник експедиції поглянув на незалежний годинник. – о шостій ранку незалежного часу збираємося тут.