Розділ 1

      День четверга 29 червня 2164 року видався напрочуд спекотним.

    Температура повітря коливалася від +30° до +35°С у тіні. На сонці ж стовпчик термометра сягав позначки від +40° до +45°С. Небо було безхмарним.

    Старший науковий співробітник Бюро ліцензування діяльності інопланетян (БЛДІ) Зарубін та його заступник Наумов сиділи у кабінеті Зарубіна і обговорювали проект будівництва космольота нового зразка.

    Вони сиділи у кабінеті середніх розмірів, у якому стояли стіл з чотирма стільцями, шафа, над якою висіли полиці з літературою про космос. Окремо знаходилася література про Сонячну систему, у якій містилася інформація про те, як виглядали планети два і більше століть тому, про відстань одна від одної та інші особливості планет Сонячної системи зокрема, так і Галактики Чумацький Шлях у цілому, Місцевої системи, а також тих планет, які знаходяться далеко за її межами (треба відзначити ту обставину, що усі планети Сонячної системи у XXII столітті зійшли зі своїх орбіт, і між деякими з них відстань збільшилася, а між деякими навпаки – зменшилася). Також документи зберігали інформацію про те, що трапиться з планетами системи і взагалі із Всесвітом у майбутньому.

    Переглянувши креслення, Зарубін звернувся до Наумова, який стояв праворуч від нього.

    -Що ви думаєте про цей проект, Василю Степановичу?

    -Що це буде за космоліт? – запитав Наумов.

    -Це буде космоліт, кого ні у кого ще нема. – стримуючи радість у голосі відповів Зарубін.

    Діставши пачку сигар, Зарубін запропонував своєму співрозмовникові.

    -Кубинські. – сказав Зарубін. – Пригощайтеся.

    -Ні, дякую. – відповів Наумов.

    -Не заперечуватимете, якщо я закурю?

    - Будь ласка, куріть.

    Було чутно, як у тиші кабінету двічі клацнула запальничка.

    Випустивши цівку диму, Зарубін повторив своє запитання.

    -Так, що ви думаєте про цей проект?

    Наумов вже вкотре узяв зі столу креслення, і розгорнувши його, кілька хвилин сидів, вдивляючись у кожну лінію.

    Нарешті він сказав не повертаючись до свого співрозмовника та колеги:

    - Проект не поганий, Анатолію Сергійовичу. Чий це проект? Хто його автор?

    -Мій. З його допомогою ми матимемо такий космоліт, якого ще ні у кого нема!

    - Космос мене проковтни! – вигукнув Наумов. – У мене вже вривається терпець! Ви мені, нарешті, поясните докладніше, що ви хочете побудувати за космоліт, чи я…

    -Ну, гаразд, гаразд! – засміявся Зарубін. – У тому випадку, якщо проект виявиться вдалим, і ми його здійснимо, у нас буде самий зручний космоліт. Ним зможе керувати навіть той, хто ніколи не керував літальними апаратами.

    -Як це? – не зрозумів Наумов, тому, що він якраз і належав до числа тих, хто ніколи не керував літальними апаратами.

    - Дуже просто. Космоліт керуватиметься за допомогою думок. Усе буде облаштовано таким чином, що апарат реагуватиме виключно на думки.

    У Наумова, який слухав Зарубіна, від здивування повисла щелепа.

    Не помічаючи реакції Наумова, Зарубін продовжував:

    -Ви сідаєте на те місце, яке оберете, даєте команду у який куточок Всесвіту бажаєте полетіти, на яку планету. Протягом того часу, поки ви летітимете, голосова система дасть вичерпну інформацію про утворення, про ту планету, на яку летите.

    Поки Зарубін розповідав, Наумов дивився на нього так жодного разу і не кліпнувши очима.

    - Ідея не погана. – погодився Наумов. – Але ж, нам потрібні гроші на проведення експедиції. До здійснення проекту повернемося після того, як повернеться експедиція на чолі з Тарасюком.

    -Коли експедиція буде готова? – запитав Зарубін.

    - Старт другого липня.

    - Залишилося одинадцять днів. – задумливо мовив Зарубін. – Довго триватиме експедиція?

    -Не знаю. Але, гадаю, від одного до двох місяців. На підготовку експедиції виділено півмільйона галактосів.

    - Яка мета експедиції?

   - Пошук та встановлення контакту з іншими цивілізаціями. Минулого разу, Анатолію Сергійовичу, як ви пам’ятаєте, делегація Землі була присутня на Урані під час відкриття посольства планети Анакреон.

    -Так, так. Пригадую. Це було, якщо я не помиляюся…

    - Три місяці тому. – підказав Наумов.

    - Саме так! Три місяці тому!

    Потім Зарубін ще раз запитав Наумова:

    -То, ви кажете, експедиція стартує другого липня?

    -О 09:30 з Меркурія. – коротко відповів Наумов, і додав: - Час Меркурія.

    Зарубін поглинув на годинник.

    -Зараз прийшов час обіду. Ви не складете мені компанію разом пообідати?

    - Гарна ідея, Анатолію Сергійовичу. Я приймаю вашу пропозицію.

    Зарубін узяв Наумова під руку, і вийшовши з кабінету, вони попрямували до їдальні, продовжуючи обговорювати деталі майбутньої експедиції під керівництвом Тарасюка.