Розділ 14

       Вже вдруге астронавти здійснили посадку на території заводу, на якому працювали місцеві мешканці.

       Так само, як і минулого разу астронавти стояли неподалік головного входу, і якийсь час спостерігали за роботою підприємства. У вікнах цехів горіло світло. Було видно силуети станків та тих, хто за ними працює. І знову Павлюк з Максимовичем бачили, як чийсь силует двічі промайнув у вікні.

       Роззирнувшись навколо себе, астронавти так само, як і минулого разу нікого не побачили.

       Врешті решт Павлюк жестом руки запропонував зайти у приміщення.

       Зайшовши у приміщення, астронавти зупинилися, прислухалися. Тут теж було усе тихо. У цій суцільній тиші складалося враження, що окрім членів об’єднаної експедиції із Сонячної системи нікого немає. Вздовж стіни стояли контейнери. Зараз їх було менше ніж минулого разу.

       – Повантажте на космольоти. – прошепотів Максимович, вказуючи на контейнери. – Не завадило б вимкнути світло.

       Останні слова були звернені до Вавилова та Гаркавенко.

       – Якби ми знали де його вимкнути. – відповіла дівчина.

       – Гаразд. – відповів Максимович. – Пішли. Тільки зробимо це так само, як і минулого разу. Раптовість зараз наш союзник. Пам’ятайте про це.

       Підійшовши тихо до найближчого цеху, астронавти зупинилися у кількох кроках від входу. За дверима зрідка чулися кроки. Це ходили працівники які час від часу зносили готову продукцію.

       Ірина торкнулася плеча Павлюка. Той озирнувся.

       – Чому вони нічого не виносять у коридор? – запитала вона.

       – Судячи з усього, – припустив Павлюк, – продукцію складають укінці зміни. Але повторю ще раз: раптовість – наш союзник.

       Пробігши відстань, яка відділяла їх від дверей цеху, астронавти увірвалися усередину. Проте і цього разу вони побачили ту ж картину, що і минулого разу. У цеху окрім місцевих мешканців нікого не було.

       Увімкнулася рація. На зв’язок виходив Самолов.

       − Ми вже відвантажили контейнери. – повідомив він.

       − Ідіть до нас. – попросив Павлюк. – допоможете з місцевими мешканцями.

       Минуло близько однієї незалежної години. Протягом цього часу астронавти обійшли ще кілька цехів. Так само, як і у попередніх, там працювало кілька чоловік.                                                                                     

Коли останнього мешканця планети привели на космоліт, Павлюк дав команду відлітати до печери.