Розділ 2

    Між тим Тарасюк вів переговори з Ураном, звідки має стартувати космоліт з експедицією на борту.

    - Доброго дня. Вас турбують з Бюро ліцензування діяльності інопланетян. Я – Тарасюк Ігор Іванович. Ви, мабуть, знаєте, що другого липня за незалежним календарем з Меркурія стартує експедиція?

    Тарасюк замовк, і став вдивлятися у зображення на екрані.

    Співрозмовнику Тарасюка на вигляд було близько п’ятидесяти років. Він мав низький голос, фігурою та зовнішністю не виділявся. Громіздке тіло та неприродна форма обличчя – усе це говорило про те, що ні до Землі, ні до іншої планети Сонячної системи співрозмовник Тарасюка не мав. Хто він, співрозмовник Тарасюка, за походженням? З Койдера-III чи, можливо, Дірібоу? А, можливо, з якоїсь іншої планети? Тарасюк визначити не міг.

    -Так. – відповів чоловік, який дивився на Тарасюка. – Я ваш колега, і так само, як і ви, збираюся летіти зі своєю командою.

    - Мене цікавить одне питання. – мовив Тарасюк. – Я хочу дізнатися, де і коли відбудеться збір.

    - Збір відбудеться за незалежний тиждень до старту о дванадцятій тридцять. Час також незалежний.

    Тарасюк хотів ще щось сказати, але не встиг. Зображення на екрані монітору зникло. На темному моніторі з’явилося два слова: «КІНЕЦЬ ЗВ’ЯЗКУ». А за кілька секунд цей же напис з’явився мовою есперанто, яку вже протягом півстоліття мешканці планет Сонячної системи використовують у якості основної мови під час спілкування.

    Тарасюк непогано знав Есперанто, і тому він не окладаючи зусиль прочитав напис і мовою Есперанто. На його обличчі з’явився вираз роздратованості. Як йому здалося, він не до кінця провів переговори. Щоб трохи заспокоїтися, Тарасюк узяв журнал-довідник «Вимерлі цивілізації Всесвіту», останнє видання, і сів в одне з крісел-каталок.

    По обіді Зарубін зайшов до Тарасюка.

    - Доброго дня, Ігорю Іванович. – привітався він.

    -Здрастуйте, Анатолію Сергійовичу. Проходьте, сідайте.

    -Дякую. Я до вас ось з якого питання. Воно пов’язане з майбутньою експедицією.

    -А що трапилося? Що, експедиція не відбудеться? Я щойно розмовляв з представником Урана на Землі, і мені повідомили, що усе залишається без змін.

    -Ні, ні. – Зарубін розгубився. – Я не тому до вас зайшов.

    Було видно, як обличчя Зарубіна виграє усіма кольорами веселки від хвилювання. Якоїсь миті Тарасюкові здалося, що його керівник зараз звалиться з ніг

    - Вам зле, Анатолію Сергійовичу?!

    Тарасюк дав Зарубіну склянку з водою.

    Зарубін осушив склянку, і поставивши її на стіл, продовжував розмову так, наче нічого не було.

    -Я до вас ось з якого питання. Мені Наумов сказав, що ви збираєте експедицію.

    -Так, це вірно. Я щойно з цього приводу розмовляв з колегою з Меркурія. Вірніше, з посольства планети на Землі. А у чому справа? Можливо, переносяться строки старту?

    - Теж ні. – відповів Зарубін. – Серед членів експедиції знайдеться вільне місце?

    -А-а-а! – протягнув Тарасюк. – А я думаю, у чому справа!

    «Ну, ось, – подумав Зарубін, – зараз скаже, що я напрошуюся».

-Ви ось про що! – вигукнув Тарасюк. – А я думаю!.. и, Анатолію Сергійовичу, хочете з нами?

    Зарубін кивнув.

    -Я ще у експедиціях подібного роду не був. Але, якщо…

    -Жодних «але»! – вигукнув Тарасюк. – Вважайте, що я вас запросив.

    -Дякую. – подякував Зарубін Тарасюкові, і потиснувши руку, попрямував до виходу.

    -Так, доречі, Анатолію Сергійовичу! – гукнув Зарубіна Тарасюк вже поруч самісіньких дверей. – Збір за три дні на Урані о 12:30 за місцевим часом.

    - Ще раз дякую за запрошення. – сказав Зарубін, і вийшов вже у відчинені двері.

    Зарубін підійшов до дверей з написом «СТАРШИЙ НАУКОВИЙ СПІВРОБІТНИК БЮРО ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІНОПЛАНЕТЯН ЗАРУБІН АНАТОЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ».

    Поглянувши на табличку, Зарубін подумав про себе:

    «Старший науковий співробітник… Старший науковий жебрак, а не співробітник» …

    З такими думками Зарубін зайшов до свого кабінету. Двері стали на місце. За ними пролунав голосний сміх. Це був сміх швидше гіркоти і розчарування. Гіркоти за те, що, як здалося Зарубіну, що він саме напросився у експедицію до Тарасюка. Він хотів як найшвидше забути про те, що трапилося у кабінеті Тарасюка.