Розділ 16

       Коли у системі Космонет було надруковано інформацію про відкриття порталу інтелекту мешканцями Сонячної системи, і про те, що вони мають намір його захопити, та ті наслідки, до яких це може призвести, буквально за три незалежні години на Ріатлу злетілися представники усіх утворень Всесвіту

       І ось у повітряному просторі Ріатли з’явилися близько вісімдесяти космольотів. Це були літальні апарати майже з усіх утворень Всесвіту.

       Астронавти бачили, як група літальних апаратів летіли убік гір планети де на даний момент знаходилася об’єднана дослідницька експедиція із Сонячної системи.

       – Хто це? – запитала Кузнєцова.

       – Ті, – відповів Павлюк, продовжуючи спостерігати за тим, як космольоти наближаються у їхній бік, – кому ми маємо довести, що дослідження нами порталу інтелекту нічим не загрожує жодному утворенню. Але судячи з усього, довести це буде дуже важко.

       За хвилину з кількох літальних апаратів почали лунати голоси: :

       – Увага! Усім хто прилетів із Сонячної системи! Ми вимагаємо, щоб ви терміново залишили межі як планети, так і системи! На це вам дається двадцять ваших хвилин. Якщо протягом цього часу ви не виконаєте цієї умови, ми вчинимо напад на усі без винятку планети вашої системи! Час пішов!

       Павлюк зиркнув на те місце, де мав би зараз стояти той космоліт, на якому прилітали ті, кого кілька астронавтів бачили перебуваючи на території покинутого міста і який вони відремонтували збивши його коли той прилетів сюди у черговий раз. Його не було. Павлюк почав озиратися по боках, сподіваючись побачити принаймні Кудінова. Але і його не виявилося серед товаришів.

       – Часу практично не залишилося! – вигукнув Петро. – Нам необхідно якнайшвидше залишити планету!

       – Може, спробуємо поговорити? – запитала Вікендорф.

       Не говорячи жодного слова, Вавилов вихопив рацію.

       – Гей, там, на горі! – гукнув він. – Ми хочемо з вами поговорити і усе пояснити!

       – Залиште планету! – наче ігноруючи прохання Вавилова відповів голос. – А потім побачимо! У вас мало часу!

       – Іншого виходу ми не маємо! –вигукнув Павлюк, і дав знак, щоб астронавти зайняли місця у «Зоряному скороході».

       – У який бік летимо? – запитав Бабенко, який зараз керував космольотом замість Кудінова.

       – Поки що тримай курс на Сонячну систему. – відповів Павлюк. – Вони мають бачити, що ми дійсно залишаємо межі системи.

       – Ми що, повертаємося?! – вигукнула Світлана.

       – Поки летимо у бік нашої системи. – повторив Павлюк, ігноруючи питання інженера-пілота «Сонячного сяйва».

       Поки Бабенко скеровував космоліт у той бік, куди вказав Петро, Євген за допомогою комп’ютера шукав найближчу планету системи Тукана, де є супутники.

       – Є! – нарешті вигукнув Вавилов. – Бакрам – друга планета цієї системи. Має три супутники.

       Космоліт вже вийшов за межі Ріатли і летів у просторі.

       Вавилов продовжував:

       – Але тільки на одному з них ми можемо здійснити посадку.

       – Гаразд. – вже спокійно відповів Павлюк. – Тримай курс саме на цей супутник.

       Коли космоліт наближався до супутника, Вавилов мигцем поглянув на поверхню яка стрімко наближалася. Там стояв космоліт без пізнавальних знаків. Поруч нього стояв Кудінов. Він також дивлячись у сканоскоп побачив товаришів і почав махати руками, цим самим даючи сигнал, що він вже досить давно чекає на них.

       – Ми тебе бачимо! – сказав йому Максимович, увімкнувши гучномовець.

       Космоліт наблизився до поверхні і здійснив посадку поруч літального апарату без пізнавальних знаків.  

       – Коли ти встиг втекти, що ми навіть не бачили? – запитав сміючись Максимович, виходячи з космольота.                  − А головне – на чому? – підхопив Павлюк. – Ми ж такий літальний апарат втратили. 

       – Я його вкрав. – сміючись відповів Кудінов. – Я просто вирішив, що команді Павлюка теж потрібен літальний апарат, ось і «позичив» цього велетня.

       – Ти правильно зробив. – підходячи до пілота і тиснучи йому руку, сказав Павлюк. – Вони не обідніють. А нам він – Петро підійшов і поклав на корпус літального апарату руку, − ще ой як допоможе!

       – Яким це чином він може нам стати у пригоді? – запитав Лесик.

       – Усьому свій час. – відповів Петро. – А зараз потрібно зв’язатися з Центром управління польотом.

       – Вавилов одягнув навушники, і почав викликати Землю.

       Нарешті він почув спочатку позивні а потім і голос із ЦУПа.

       – У нас виникли проблеми! – кричав зв’язковий. – Що нам робити?!

       – Ми про все знаємо. Не панікуйте, Євгене. – відповів спокійно чоловічий голос. – Ви добре зробили, що вирішили не повертатися поки не закінчите почату справу. Як діяти далі – дивіться як у подальшому розгортатимуться події. По можливості зброю не застосовувати.

       – Вас зрозумів. – відповів Павлюк. – Кінець зв’язку.

       – Зброю не застосовувати… – задумливо повторив Петро. – Все рівно має бути якийсь вихід з цієї ситуації. І треба подумати який.