Розділ 7     Все розповість біоніка

Політ до Першого супутника другої планети Системи Зеленого Сонця зайняв від сили години дві за абсолютним космічним часом. Як і очікувалось, “Нова Надія” знаходилася на тому самому місці, де до того зустрічалася з “Кроною”. Дмитро і Ханс посадили шатл за сто земних метрів від “Нової Надії”. Тоді по рації вони домовилися провести на шатлі нараду, бо у цитохіміка Сергія виникла неймовірна гіпотеза, стосовно організації планети.

– Ну, так що ти нам хочеш розповісти? – спитав Віктор Купрін у Сергія Пархомчука, коли всі тридцять три астронавти якось розмістилися у двадцятичотирьохмісному шатлі.

– В мене є одна гіпотеза. Вона полягає в тому, що планета це глобальне зображення звичайної нервової клітини, яку знають всі ще зі школи.

– Тобто? – перепитав Люка Франциск.

– Поясню. Є така наука як біоніка, тобто галузь інженерії, що спрямована на штучне відтворення природних процесів. І ось, проаналізувавши процеси, які відбуваються у нервовій клітині і процеси, які відбуваються на планеті, я прийшов до такого висновку. Ось представте звичайну клітину, яку мі всі вивчали у школі.

– Ти вважаєш, що планета – це велика клітина? – спитав Віктор Купрін

– Так, або щось на зразок. Як би це вам доступно пояснити? 

– Та як можеш! Та розказуй вже! – сказали всі разом.

– Ось дивіться: клітина являє собою мікро всесвіт, що складається з трильйонів молекул. Ці молекули є будівними блоками складних структур, що з незвичайною точністю виконують цілі ланцюжки різних біохімічних реакцій. Те, як нервові клітини генерують емоції, мислення, поведінку, пам’ять та інші почуття, поки що неможливо, і чи буде можливим – не знаю, описати мовою молекулярної біології.

– Клітина розміром з планету? Неймовірно!

– Так. Більшість з нас знають лише спрощене схематичне зображення клітини, на яких показані різноманітні компоненти, а також їх функції. Та дослідження показують, що окрема клітина, що має навколо себе клітинну мембрану, має й таку ступень складності, як, наприклад, велике місто зі всілякими його системами вироблення, зв’язку та управління. Є “енергетичні установки”, що генерують клітинну енергію, “фабрики”, що виробляють ферменти та гормони, які мають вирішальне значення для життя, складні “транспортні системи” переносять конкретні хімічні речовини з одного місця до іншого, мембранні білки, що діють як “таможні пункти” та регулюють “імпорт” та “експорт” матеріалів через клітинну мембрану.

– А як це відображається на планеті? – сказав Люка, перебиваючи Сергія. – Вибач, та структуру клітини ми, я думаю, знаємо всі.

– Так, розумію. Що стосується планети, то я можу сказати, що так звана вода це щось на зразок мембранних білків, що діють як радар, інформуючи всю планету про те, що коїться на ній і за її найближчими межами. Рибосоми і лізосоми – це наші всім відомі матерички. Аналогів провести тут можна дуже багато тим паче, що самі матерички – це теж свого роду клітини, тільки трошки меншого розміру.

– А чому тоді планета так на нас реагувала? – спитала Олеся.

– Я думаю, що вона, як і подобає клітині, захищала себе, як життєздатний організм. Судячи з усього пірати почали полювання на “рибку”, а вона є частиною всієї клітини, яка теж виконує свою визначену функцію. Знищення великої частини цих “рибок”, призвело до того, що порушилася гармонія планети, бо “рибки” що зосталися перестали справлятися зі своїми функціями. А як, відомо, без повного набору всіх компонентів клітина функціонувати не може. Тому навіть найменша зміна всередині клітини може привести до припинення її існування. Саме тому планета, як величезна клітина,  так ревно захищає себе від нас – чужорідних тіл, що порушили її спокій. І що я ще можу сказати: ця величезна клітина нас боїться...