Роздділ 4

    Після переговорів із Землею, у Тарасюка залишилося ще дві з половиною години до обіду, які він вирішив провести на свіжому повітрі.

    -Ну – сказав собі Тарасюк – зараз побуду дві години на повітрі, а по обіді можна буде такий же час побути і у невагомості.

    Сказано – зроблено. Вийшовши з номера, Тарасюк попрямував у бік філії НАСА.

    Не дійшовши ста метрів до приміщення, він почув за спиною якийсь голос. Озирнувшись, Тарасюк побачив такий само космоліт, як і декілька днів тому. У ньому сиділи декілька фігур схожих на чоловіків. Космоліт пролетів над головою Тарасюка, і пішов на посадку. Помітивши емблему системи Блакитного Місяця, Тарасюк пішов у бік космольота. Не дійшовши кількох метрів до літального апарату, він побачив Ольстера, який як здалося Тарасюкові, вийшов з космольота.

    -Доброго дня, Кемрідже. – привітався Тарасюк з Ольстером.

    -Ну, як ви тут поживаєте, у нових умовах? – поцікавився Ольстер.

    -Сяк-так. – відповів Тарасюк. – Ні Зарубіна, ні Наумова нема. Нема з ким навіть словом перекинутися.

    -Якщо я не помиляюся, завтра стартує експедиція?

    -Так. Завтра о десятій тридцять стартуємо з Меркурія.

    Спілкуючись з Ольстером, Тарасюк весь час слідкував за групою прибульців, які прилетіли з ним. Вони стояли неподалік від Тарасюка та Ольстера, і про щось розмовляли. Але ні Тарасюк ні Ольстер не чули їхньої розмови.

    -А хто це? – поцікавився Тарасюк.

    -Вони полетять завтра у складі вашої експедиції. – відповів Ольстер.

    -Ви, дійсно вирішили подарувати нам планету, про яку говорив Джастін? – Тарасюк почувався розгубленим.

    -Це подарунок вам на честь ювілею. – повторюючи слова Марнера, відповів Ольстер.

    -Та облиште ви цей бісовий ювілей!

    Тарасюк відчув, що починає втрачати над собою контроль. Щоб заспокоїтися, він ущипнув себе за ліву руку Відчувши, що почав заспокоюватися, Тарасюк продовжив:

    -В решті решт, Кемрідже, починаючи з того дня, коли було встановлено між нашими системами такі стосунки, як зараз, і до сьогоднішнього дня, ніхто не робив ніяких подарунків.

    -Вірно. – погодився прибулець. – Це перший подібний випадок.

    Ольстер витягнув портсигар, і запропонував Тарасюкові. Обидва закурили. Якийсь час мовчали. Потім Тарасюк відчувши голод, поглянув на годинник. Стрілки показували 12:45.

    -Мені час. – сказав землянин. – За чверть години у мене обід. А потім протягом двох годин я маю бути у невагомості. Прошу мене вибачити.

    -Бажаю вам вдалого старту. – сказав Ольстер Тарасюкові, який вже прямував у бік готелю.

    Дякую! – крикнув вже на ходу Тарасюк.

    Продовжуючи спостерігати за Тарасюком, Ольстер бачив, як той вскочив у планетоліт, і попрямував у бік готелю де він мешкав, і де нещодавно відбулася зустріч мешканців планет Сонячної системи і прибульців із системи Блакитного Місяця.