Розділ 17

    Йшли мовчки. Обличчя у всіх були похмурі. Ніхто ні про що не хотів розмовляти, і в решті решт усі розуміли, що розмова не вийде. Астронавти думали про одне: їм не вдасться перевезти астронавтів з команди Гаркавенка на Землю.

    З кожною наступною секундою МОНІД ставав усе ближче і ближче.

    Коли до приміщення залишилося 50 ярдів, Шнипір підняв угору правицю, і усі зупинилися.

    Вони стояли перед високим приміщенням яке було заввишки 666 поверхів і мало форму шестикутної зірки.

    Судячи з усього – сказав Шнипір – ми прийшли. Ось їхня «резиденція». Тут дійсно, потрібно бути уважними та обережними. Ні до чого не торкатися, як у приміщенні, так і поза ним.

    А як же ми потрапимо усередину? – запитала Олена Пошивана.

    Вони нас вже чекають, і обов’язково відчинять гостинно двері. – сказав Кузнєцов. – Але…

    …вибиратися нам доведеться самостійно. – закінчила фразу Кузнєцова Войтович.

    Кузнєцов кивнув, даючи зрозуміти, що Войтович права.

    Костянтине! – звернувся до Кузнєцова Шнипір. – А у тому разі, якщо…

    …якщо ми нічого не зможемо зробити з цими тварюками? – запитав соціолог-лінгвіст, і таким чином, закінчив думку Шнипіра.

    Начальник експедиції кивнув.

    Ну, тоді… - Кузнєцов замислився. – Тоді доведеться спробувати спалити книгу.

    Якщо вона на місці. – сказав Лєлєсніков, маючи на увазі те саме приміщення, неподалік якого вони стояли.

    Вона тут. – сказав Кузнєцов, показуючи на приміщення. – Пам’ятаєте, коли ми її поклали на поверхню планети, вона зникла? Ну, а так, як їй тут дітися нікуди, то на даний момент вона знаходиться в Інституті. І я вас туди запрошую.

    Костянтине! – вигукнула лікар зоряного флоту. – Ти що, чорнокнижник?! Мабуть, воно так і є!

    Знаєш, Маріє, якщо я прочитав знайдену на «Альграбі» книгу, то це ще нічого не доводить!

    Друзі! Не сваріться! – уже вкотре сказав Шнипір. – Нам зараз потрібно триматися разом. І ви це маєте розуміти!

    Якби я був чорнокнижником – почав Кузнєцов, але замовк під пильним поглядом начальника експедиції.

    Мовчу! Мовчу! – тільки і сказав Кузнєцов.

    Ну, друзі – сказав Шнипір, звертаючись до своїх колег, – ми все ж маємо зайти усередину Інституту, і подивитися, що там коїться. Ще раз прошу: ні до чого не торкатися.

      Астронавти повільно пішли у бік МОНІДа.