Розділ 13

       Астронавти вже стояли разом поруч наметів і спостерігали за космольотом який стрімко наближався до поверхні.

       Літальний апарат повис у кільканадцяти метрах над поверхнею і тільки потім повільно почав опускатися на планету на відстані двадцяти метрів від астронавтів.

       Піднялися двері і з нього вийшли кілька астронавтів. У кожного з них на рукавах були емблеми Сонячної системи.  

       – Наші! – вигукнув Гавриленко.

       – Ура-а-а! – закричав Давигора від радощів. – Експедицію врятовано! 

       Тим часом з літального апарату вийшов останній астронавт, і попрямував до намету який стояв неподалік того місця, це нещодавно здійснив посадку «Зоряний скороход».

       Павлюк підійшов до Максимовича. Вони потисли один одному руки.

       – Як ви нас знайшли? – запитав Павлюк. 

       – Нам довелося тікати від якогось космольота без пізнавальних знаків. – відповів Максимович.

       – Значить і ви натрапили на них… – промовив Павлюк ніби звертаючись до самого себе.

       – Чому ви нас не забрали з печери? – запитав Самойлов, звертаючись до начальника експедиції.

       – Ні. Ми втратили космоліт. – відповів Шеймберг, на якусь мить випередивши Павлюка який вже був готовий відповісти. 

       Шеймберг докладно розповів астронавтам із «Зоряного скорохода» про те, як вони втратили капсулу з тими, хто перебував на її борту, та про те, як був втрачений космоліт. 

       – Гаразд. – відповів Максимович. – Для того, аби знати що нам робити далі, розкажіть усе що відомо про тих, хто прилітає на планету. 

       – Ви знаєте, де зараз ваша команда капсули? – запитав Кудінов.

       – Якби ми знали, – відповів Бабенко, – то вже давно знайшли б їх.

       Дві команди досить швидко знайшли спільну мову. Дивлячись із боку, можна їх прийняти за один дружній колектив. А минуло лише кілька хвилин як частину команди від Сонячної системи підібрала інша дослідницька команда з далекої системи, з якою, очевидно, керівництво навіть ще не налагодило контакт.

       – А хто увійшов до складу команди на капсулі? – запитала Вікендорф, звертаючись до Павлюка.

       – Пілот Андрій Власенко, кліматолог Петро Абраменюк, картограф Олег Пугачов та представник силової підтримки Збройних сил системи Василь Абдулін.

       Жодне з названих прізвищ нікому з команди Максимовича знайоме не було. Але не дивлячись на це він і його колеги чудово розуміли, що говориться у першій статті «Статуту астронавта» тому зараз перш за все треба було допомогти тим, хто цієї допомоги потребував

       – Як ви вважаєте, – звернувся до астронавтів «Зоряного скорохода» Шеймберг, протягуючи предмет, схожий на дорогоцінний камінь, – що це таке?

       – Як це що? – відповів йому його колега, – це алмаз. А де ти його знайшов? Вони що, є у ґрунті планети?

       – Не у ґрунті. Такими камінчиками вкриті тутешні птахи.

       – Як це? – не зрозумів Гаркавенко. – Це жарт?

       – А так і є. – підтвердив слова колеги Павлюк. – І таке каміння не лише на крилах птахів, але і на стовбурах місцевих рослин. Я особисто разом з Токарєвим бачив.

       – Оце так! – вигукнула Любов Леваніна. 

       – Це дійсно дивно. – відповів Павлюк. – Але факт залишається фактом.

       – Як ти вважаєш, – звернувся до Павлюка Максимович, – що це може означати?

       Той лише повів плечима.

       – А у ґрунті такі камені є? – запитала Леваніна.

       – Немає.

       – Значить, – сказав Максимович, – на планету прилітають невідомо хто, з якою метою – це ми теж маємо з’ясувати. А саме головне – знайти команду капсули і щоб вони були живими.

       – Так і є. Невідомо з ким. – підтвердив Павлюк. – Єдине що нам відомо, так це те, що хтось сюди прилітає, а ось з якою метою…

       – Саме про це ми і маємо дізнатися. – сказав Власенко. – Тільки ось як?

       Усі замовкли. Кожен обмірковував усі можливі варіанти того, як визволити команду капсули. Проте, ніхто нічого конкретного запропонувати не міг.

       – У мене є ідея. – нарешті мовив Скакун. – Але вона божевільна.

       – Говори! – вигукнув Павлюк.

       – Треба полетіти до покинутого міста, і виманити тих, хто сюди  прилітає, і спробувати таким чином дізнатися де команда капсули.

       – У нас вже один раз був їх полонений. Ми нічого не дізналися. - відповів Павлюк. – У кого ще які пропозиції.

       – Нам все рівно доведеться летіти у той бік. – наполягав силовик. - Треба ще раз сходити на підбитий космоліт. Можливо, ми щось знайдемо таке, що підкаже нам шлях до розгадки цих візитів.

       – У кого ще які будуть пропозиції? – запитав Павлюк.

       Усі мовчали бо розуміли, що той варіант який пропонує Скакун, єдиний можливий щоб дізнатися про те, що відбувається на цій планеті.

       – Ну, що ж, – сказав Павлюк, – якщо це єдиний варіант, то треба ризикувати. Усі по місцях!