Розділ 1

    Наступного дня Тарасюк прокинувся, і хотів за звичкою привітатися із Зарубіним та Наумовим, але, потім згадав, що ні того, ні іншого з ним тут, на Урані нема.

    - Яка нудьга! – вигукнув Тарасюк. Ні Зарубіна, ні Наумова нема. Залишився я один, на Урані, далеко від Землі, від своїх товаришів, колег. Зарубін взагалі залишив Сонячну систему, Наумов повернувся на Землю. Яка нудьга! – повторив Тарасюк.

    Цієї миті над дверима номера, де мешкав Тарасюк загорівся зелений вогник ліхтаря. Це означало, що за дверима є відвідувач.

    Двері від’їхали убік, і на порозі Тарасюк побачив офіціанта. Продовжуючи займатися картою зоряного неба, землянин вказав на стіл, який стояв поруч. Робот-офіціант поставив піднос, і попрямував до виходу. Але біля самих дверей його гукнув Тарасюк.

    - Передайте будь ласка, щоб кімнату сім тисяч чотириста двадцяту за півтори години з’єднали із Землею. Ось номер. Підійшовши до машини, Тарасюк натиснув кілька кнопок і цім самим заклав номер у пам’ять робота.

    Тарасюк натиснув кнопку на блоці живлення з відповідною цифрою, і відпустив машину.

    -Тепер можете йти. Коли передаси повідомлення, дані зітруться самі по собі.

    Офіціант вийшов, а Тарасюк узявся за сніданок.

    Об 11:00 за часом Урана офіціант прийшов за підносом, і повідомив, що Земля вже на зв’язку.