Розділ 5

    По обіді, який провели разом Марнер, Плошвар та Зарубін у кабінеті Марнера, не користуючись планетольотом, вирішили прогулятися вулицями міста. На вулиці була пора року, яку земляни назвали б осінь. Листя на деревах були фіолетовими і почали падати.

    Вже вкотре Зарубін захотів прогулятися містом пішки милуючись його красою. Вулиці міста були то широкими, що здавалося, їх не перейдеш, то вузькими, такими вузькими, що можна перейти за кілька кроків. Над приміщеннями зрідка пролітали планетольоти, поспішаючи у своїх справах. Гість із Землі, проходячи однією з вулиць, спостерігав за тим, як падає листя. Вони підійшли до приміщення Бюро ліцензування діяльності інопланетян. Зарубін вже не одноразово бачив це приміщення, і під час однієї з прогулянок він прочитав напис на табличці. Планетольоти, які стояли неподалік приміщення у якому містилося бюро Джастіна Марнера, виглядали невеличкою зграйкою бджіл, які розійшлися у пошуках солодкого нектару.

    Так йдучи вулицею, Зарубін замислився, і почув як його гукнув чийсь голос. Голос повторив його ім’я. Коли Зарубін втретє почув своє ім’я і озирнувся, він побачив Марнера і Плошвара, які стояли у нього за спиною.  

    -Виачте – сказав Зарубін. – Я трохи замислився.

    -Нічого страшного. – сказав Плошвар. – Ми можемо продовжувати розмову?

    Зарубін кивнув сідаючи на найближчу лавку. За ним сіли Марнер і Плошвар.

    -На чому ми зупинились? – запитав Марнер.

    -На конструюванні космольота. – відповів землянин.

    -Так, дійсно.

    Марнер сидів якийсь час спершись на спинку лавки. Зарубін уважно слідкував за Марнером, чи змінюватиметься його обличчя. Змін на обличчі Марнера Зарубін так і не дочекався. Єдине, що побачив землянин, так це рожева фарба на обличчі мешканця Охми-5. Зарубін замислився: Марнер щось пригадує, щось відновлює у пам’яті, якісь події, пов’язані з будівництвом космольота.

    Зарубін не помилився. Коли рожева фарба зникла з обличчя Марнера, він сказав:

    -Незабаром презентація космольота. Перед обідом мені повідомив Лівіт.

    Почувши таку новину, Зарубін здригнувся від несподіванки. Він очікував від Марнера, що той скаже про якісь недопрацювання у загальному кресленні чи кресленні окремих деталей. Але Марнер нічого не сказав. Значить, креслення у порядку.

    -Єдине, що Лівіт додав, то це особливості, які попереджають про небезпеку найменшого виходу космольота з ладу і завершуючи системою попередження про збройний напад та кількістю космольотів у ворога.

    Почувши про такі додатки, Зарубін встав з лавки, пройшовся вздовж неї, потім сів назад, дістав з дипломата пляшку бенедиктина місткістю 0,75 літра на етикетці якого було написано: «ЗРОБЛЕНО У СОНЯЧНІЙ СИСТЕМІ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ». Трохи нижче стояла дата: «СЕРПЕНЬ 2147». Зарубін звернув увагу на міцність, і сказав відкриваючи пляшку:

    -Це більше підходить для такого випадку, як будь-який інший напій.

    Зарубін вручив по одній склянці Марнеру і Плошвару, потім налив і узяв свою.

    -Цей тост я хочу підняти – почав Марнер – за успішне випробування космольота побудованого за проектом Анатолія Сергійовича.

    Випивши залпом склянку, і трохи закусивши, Зарубін запитав у Марнера:

    -О котрій годині завтра випробування?

    -О десятій.

    -Ну, гаразд. – сказав Зарубін. – Зачекаємо до завтра. А поки я вас запрошую на футбол. Гра чемпіонату Всесвіту. Грають Сонячна система проти Туманності Андромеди. У мене якраз три квитка.

    -Гарна дука! – погодився Плошвар. – Відпочити теж треба. Я приймаю запрошення.

    -Я теж. – підтримав Плошвара Марнер.

    -Тоді, йдемо. – сказав Зарубін.

    Сівши у неподалік стоявший планетоліт із символами цивільного флоту, вони попрямували у бік стадіону, який знаходився за межами міста.