Розділ 7

    Марнер почав збиратися думками. По його обличчю було видно, що він щось пригадує. Мешканці планет Сонячної системи побачили за декілька хвилин після того, як запанувала тиша, що обличчя їхніх гостей з Охми-5 стали попільно-сірими. Ще за кілька хвилин на обличчях прибульців з’явилися спочатку слова, потім цілі речення. Астронавти здивованими поглядами дивилися то один на одного, то на попільно-сірі обличчя прибульців.

    Скільки часу продовжувалося же видовище, сказати важко.

    Коли обличчя прибульців стали такими ж, як і того моменту, коли вони, прибульці, увійшли до готелю, Марнер сказав:

    -Тепер ми можемо розповісти вам про мету нашого візиту до вашої системи.

    -А що відбувалося з вашими обличчями? – запитав Зарубін.

    - Таке з нами відбувається не лише далеко за межами нашої системи, але і тоді, коли ми знаходимося вдома.

    -Тепер, Марнере, ви мене заспокоїли – вже спокійно сказав Зарубін.

    -Ми трохи відійшли від теми нашої розмови. – сказав Марнер.

    Він знову замовк, але цього разу астронавти побачили, як обличчя прибульців посвітлішали ще більше. Це означало, що Марнер повністю заспокоївся, і може починати свою розповідь.

    - Перед тим, як я розпочну свою розповідь – сказав прибулець – у мене є одне питання до Анатолія Сергійовича Зарубіна.

    Зарубін кивнув.

    - БЛДІ діє на Землі, якщо я не помиляюся, вже протягом ста дев’ятнадцяти років?

    -Вірно. Бюро ліцензування діяльності інопланетян почало свою роботу у червні 2045 року. Це самий старий заклад у системі.

    -Дякую за довідку.

    Наступної миті звідкись з’явилися декілька пляшок. Марнер узяв у Щупальцю і поставив на стіл. Це був бенедиктин.

    - Цей напій постачають нам за домовленістю із системи Оріона.

    За кілька хвилин перед кожним сидівшим у великій залі готелю “Провалля Всесвіту” стояла пляшка з цім напоєм.