Нараду, яка щойно завершилася у каюті начальника експедиції, аж ніяк не назвеш короткою, бо тривала вона близько двох незалежних годин.
Кожен готувався до походу з тим, з ким призначено. Близько одинадцятої години незалежного часу усе і усі були готові для того, аби розпочати спостереження. Петро Самойлов щойно вибіг із своєї каюти і приєднався до Абдулатіпової. Саме з нею він склав невеличку групу У кожної групи була рація щоб у разі потреби можна було б зв’язатися як з іншою групою, так і з тими, хто залишився на космольоті.
– Усі готові? – запитав Вавилов.
Астронавти на знак готовності кивнули.
– У такому разі обережно виходимо з космольота, і розходимося кожна група у своєму напрямку. Зв’язок тримаємо лише за допомогою рації. Ракети використовувати виключно в екстрених випадках.
Євген Вавилов поглянув на незалежний годинник.
– Зараз одинадцята незалежного часу. – сказав зв’язківець. – Кожних чверть години ми тримаємо зв’язок між собою, і кожних тридцять хвилин незалежного часу – з центром. І останнє. Так, як ми не знаємо тутешніх сторін горизонту, і не відомо взагалі, чи можна планету розділити на сторони горизонту, то групи матимуть порядкові номери від одного до трьох. Зрозуміло, що космоліт – центр. Питання є? – запитав Євген..
Ні у кого жодних питань не виникло. Усі розуміли, що вони йдуть на завдання, з якого, можливо, повернуться не всі. І не дивлячись на те, що більшість з тих, хто увійшов до складу експедиції пройшли курси у Школі спеціального призначення на Землі та Школі виживання планети Марс, усі вони розуміють, що те, на що вони зважилися, досить небезпечно, і може призвести до фатальних наслідків. Майже усі вони вже не одноразово виходили у відкритий космос. Проте, такої ситуації, у якій зараз перебувають астронавти, у них ще не було.
– За тридцять незалежних хвилин хтось має вийти на зв'язок з центром. – сказав Вавилов.
– Розпочне моя група. – відгукнувся Самойлов.
– Гаразд. – відповів зв’язківець, і легким кивком голови показавши, щоб астронавти йшли за ним, вийшов з космольота.