Розділ 3

       – Ну, ось, Олександре Йосиповичу. Тепер ви знаєте що потрібно шукати.

       – Так то воно так. Але я не знаю як виглядає сам пристрій. А у фільмах про це жодного слова.

       – Якщо не знайдете інформації про сам пристрій, ви зможете його виготовити самотужки?

       – Ну… Я не знаю чи вийде. Але спробувати можна.

       – У вас має вийти.

       Обидва поглянули на годинники. Циферблат висвітив час: 10:35. Не дивлячись на те, що Олександр Йосипович полетить за океан планетольотом, він чудово розумів: чим швидше приступить до виконання завдання, тим краще.

       – Давайте присядемо на дорогу. – запропонував Курлаков.

       Якийсь час вони сиділи мовчки. Тишу яка запанувала ніхто з них не хотів порушувати.

       Нарешті заговорив Курлаков:

       – Ну, Олександре Йосиповичу, – звернувся він до Мухи, – Вам час.

       – А я зможу там… – хотів запитати вчений, та військовослужбовець здогадався про що хоче запитати вчений.

       – Ви хочете запитати, чи вас допустять до матеріалів?

       – Так.

       – Не хвилюйтесь. Там про все знають. А щоб ви були більше упевнені…                                                                                                               

Курлаков сів за сусідній стіл, – це був робочий стіл Всеволода Євгеновича на якому стояв комп’ютер, – і щось почав писати. Заклеївши написане, він встав із-за стола, і підійшов до Мухи.                                         

– Ось, тримайте.

       – Що це? – запитав вчений.

       – Це лист до керівника ФБРАЯСС у Нью-Йорку. Віддасте йому цей лист. Прочитавши його він усе зрозуміє.  

       Муха хотів витягнути з конверта лист, та його зупинив Всеволод Євгенович.

       – Ні в якому разі! – вигукнув Курлаков. – Зараз цей лист вважається документом конфіденційного характеру. Все. Вам час.  

       – Зрозуміло. – у черговий раз сказав Муха. – Дозвольте йти? 

       – Йдіть.

Коли Олександр Йосипович був вже поруч дверей і збирався вийти, його знову гукнув юнак.

       – Тридцятого червня цього року – заговорив військовослужбовець – виповнюється двісті п’ятдесят років відтоді як було випробувано те, що згодом назвали «Променями смерті». Ви маєте до цієї дати знайти креслення, поновити пристрій і у день річниці випробувати.

       – Буде зроблено – відповів вчений.