Розділ 4

       Минуло більше чотирьох незалежних годин. Протягом цього часу астронавти обстежили дві із чотирьох систем, які оточували систему Іон.

       Чим далі астронавти віддалялися від системи Іон, тим ліпшими ставали умови в утвореннях.

       – Нічого не розумію! – вигукнула Нємцова дивлячись на показники приладів.                                                                                – Що сталося, Анфісо? – запитав начальник експедиції.

       – Чим далі ми знаходимося від системи Іон, тим більше слабшає дія імпульсу.

       – Значить, – зробив виновок Новохатський, – він рухається у протилежний бік від нас.

       – Виходить, що так. – підтвердла здогадки Романа Нємцова.

       – У тебе є карти усіх утворень, які межують із системою Іон? - запитала Нємцова, звертаючись до Крошки.

       – Так. – відповів Юрко, не розуміючи, до чого хилить Анфіса. – А, власне, що стлося? Щось трапилося таке, чого я не знаю?

       – Власне, так. – відповіла доктор фізико-математичних наук, простягуючи картографу карти, які він робив разом з Марією. – Це карти, які ти робив з Марією. Єдине що, я на них позначила рух імпульсу.

       – Нічого не розумію! – вигукнув Юрко, кладучи карти на стіл. – Як це можливо?

       – А чи можливо це взагалі? – запитав начальник експедиції. – Я не фахівець у фізиці. Проте, на скільки мені пам'ять не зраджує, ми коли проводили іспит, то саме у цей бік був повернутий космоліт. Чи я помиляюся?

       – Нажаль так. – відповів пілот. – Космоліт був повернутий у протилежний бік.

       – Нехай і так! – вигукнув Роман Давидович. – Проте, чому цей бісів імпульс розповсюджується лише в один бік?! І зауважте, смугою!

       – Мені здається, це легко пояснити. – відповіла Нємцова. – Хтось з вас – вона зверталася до усієї команди – читав чи дивився фільми про дослідження Тесла?

       – Ну, так. – відповів Муха. – До чого ти хилиш?

       – Справа у тому, що коли Тесла проводив у тисяча дев’ятсот восьмому році дослідження, яке ми знаємо як «Тунгуський метеорит», то ті промені які наробили стільки галасу, розходилися саме смугою; тобто з одного кінця в інший.

       – Усе зрозуміло. – відповів Новохатський. – Але у будь-якому випадку ми продовжимо нашу роботу. Усі по місцях! – скомандував він. Потім звернувся до Крошки: – Юрко! Яка наступна система і які там умови?

       – Наступна – Лоріс. – відповів картограф, дивлячись на карту. – Рівень імпульсу – двадцять п’ять відсотків.

       Космоліт увійшов у межі системи. Крошка, Скакун та Нємцова  продовжували слідкувати за показниками приладів.

       – Після Лоріс – система Макіспак! – голосив картограф, не зводячи очей з монітору.

       – Який рівень дії імпульсу має Лоріс? – запитав начальник експедиції.

       – П'ятнадцять відсотків. – повідомила геофізик.

       – Значить зробимо таким чином. – сказав Роман Давидович. – Спочатку обстежимо систему Лоріс, а потім – Макіспак. Після цього вирішимо що робити далі. Завдання наступне: обстежити системи, і знайти таку, висадивши яку ми змогли б зупинити дію імпульсу.

       Усі промовчали. Завдання було більше ніж зрозумілим.