– У нас є ще принаймні дві незавершені справи. – відповів Павлюк.
– Тут у нас, начебто все. – сказав Шеймберг. – А якщо так, то…
– Це не зовсім так, Антоне. – перебив хіміка Павлюк. – Ми ще маємо обстежити одну із скель у тому районі, де перебували Самолов та Абдулатіпова. А до цього ми маємо остаточно з’ясувати що саме стало причиною зупинки розвитку мешканців планети. – Вірно. – підтримав Павлюка Вавилов. – Ми маємо це знати. Потрібно спочатку завершити справу яка стосується саме місцевих мешканців Ріатли.
– Значить так. – сказав Максимович. – Зараз у нас є два космольоти. Так ось: команда із «Сонячного сяйва» пересяде на космоліт який відремонтував Антон, а ми полетимо своїм.
– Тільки на нього треба нанести пізнавальні знаки нашої системи. – засміявся Павлюк, – а то коли прилетимо додому, то нас ще чого доброго сприймуть за шпигунів!
– Саме так – відповів Максимович. – Перед тим, як відлітати ми нанесемо на його борт пізнавальні знаки Сонячної системи. Хто вміє малювати?
– Я. – відгукнулася Людмила Середа. – А ти що, дійсно хочеш забрати цього велетня?
– Ну, так. А чому він має тут залишатися, тим більше, що відремонтований?
– Яку назву дамо цьому велетню? – запитала астронавігатор, коли закінчила малювати.
– Повернемо йому стару назву – «Сонячне сяйво». – відповів Павлюк.
– Зарозуміло. – посміхнулася Людмила. – Новий космоліт – стара назва.
Після невеличкої наради та імпровізованого голосування, було вирішено забрати космоліт який свого часу належав тим, хто прилітав на Ріатлу.
– Ось тепер, – звернувся Павлюк до астронавтів, коли Людмила завершила наносити пізнавальні знаки, – ми можемо почати завершальну стадію роботи, яку я б назвав «Покинуті напризволяще». Зараз наше завдання спробувати зрозуміти, що призвело місцевих мешканців до такого стану, у якому вони перебувають зараз. Щоб хоча б якось заощадити час, ми зробимо наступним чином. Потрібно провести хімічний аналіз ґрунту та повітряного простору. Окрім цього потрібно дослідити, ну, якщо не усіх, то чоловік двадцять із числа мешканців планети, щоб дізнатися що з ними таке.
Коли Павлюк говорив про те, що іще необхідно зробити, усім стало зрозуміло, хто чим має займатися.
− Окрім покинутого міста ми нічого так і не знайшли. – сказала лікар зоряного флоту. – Де нам шукати мешканців планети?
Спробуємо ще раз повернутися у місто. – відповів Максимович. – Це на перший погляд воно здається покинутим. Якщо у печерах живуть ті, з ким нам довелося так би мовити познайомитися, то їм окрім міста мешкати просто ніде.
− А ті, хто сюди прилітають космольотами без пізнавальних знаків? – запитав Вавилов. − І потім, треба дати радіограму на Землю про планету.
− Те, що вони сюди вже не прилетять, це точно. − відповів Павлюк. − А стосовно радіограми, то це ми зробимо коли буде повністю завершено дослідження планети.