Розділ 1 Тривожний дзвінок

Людство завжди вдивлялося в зорі. Колись – просто заради цікавості, тепер – щоб відкривати нові світи.З того часу відкрито багато планет, і дані їм назви.

       Були відкриті планети як ті, що знаходяться у Сонячній системі та поруч з нею, так і ті, планети, що знаходяться у віддалених куточках Всесвіту. Як було вже сказано, усім їм були дані назви.

       Серед усіх відомих планет та сузір’їв, у деяких сузір’ях на тамтешніх планетах за припущеннями астронавтів, можливо, існують цивілізації. Можливо, це, саме вони прилітають на Землю? З багатьма з них вже встановлено контакт, і з багатьма ще доведеться це зробити. Бо більшість систем, за якими ведеться спостереження, на даний момент залишаються   необстеженими, і приховують багато таємниць.

*    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *    *      *

       17 травня 2184 року, о 13:40 за Гринвічем, Оксфордською обсерваторією було зафіксовано в окулярі телескопа одне із сузір’їв, якого раніше спостерігати не доводилося. Того дня спостереження вів Дуглас Тернер. Саме він і помітив об’єкт невідомої форми, як на перший погляд здалося Тернерові, із зеленуватим відтінком. Придивившись, він так і не зміг роздивитися, якої форми об’єкт, за яким він зараз спостерігає. І потім, що це: сузір’я, система, галактика чи туманність?

Спостерігаючи за невідомим об’єктом, астроном побачив, що утворення окрім зеленого кольору, має ще незвичайну форму у вигляді неправильного прямокутника. Дуглас продовжував спостереження, попередньо занотувавши, де знаходиться утворення.

       Після роботи Тернер поспішив додому.

       Мешкав Дуглас у власному будинку на чотири поверхи. На горищі був розташований телескоп більше п’яти метрів у діаметрі.

       Йдучи додому, Тернер весь час думав про те, що ж йому довелося спостерігати?

       З такими думками він прийшов додому, і, увійшовши до однієї з кімнат, кинувся до телефону, набираючи номер одного із своїх співробітників і найближчого товариша, італійця за походженням, Сільвіо Анчелотті, який ось вже протягом двадцяти років працював у Астрономічній обсерваторії НАСА. Маленький ювілей збігався ще з одним, більш значущим: 150 років з дня створення Об’єднаної Спілки Землян (ОСЗ). Урочистості пройдуть окрім Землі і на решті планет Сонячної системи. А наступного, – 2185 року, – також 150 років виповнюється від дня першої телепартації землян на іншу планету системи.

       У Анчелотті виявилося зайнято. Тернер спробував зв’язатися зі своїм колегою ще раз,  але і вдруге він почув сигнал «зайнято». Дуглас жбурнув слухавку на місце, і сів у одне з крісел, що стояли обабіч столу, на якому стояв автовідповідач, і, закривши очі, вже вкотре почав шепотіти ледь ворушачи губами, координати, які він занотував знаходячись у обсерваторії.

       Задзвонив телефон. Після голосового повідомлення м’яким жіночим голосом мовою есперанто (мешканці планет Сонячної системи ось вже протягом тридцяти чотирьох років спілкуються мовою есперанто як виключно на окремій планеті, так і на рівні планет в цілому. Таку постанову було підписано Прокуратором у 2150 році), який повідомляв номер того, хто телефонував. Тернер підняв слухавку. Телефонував Анчелотті.

       По голосу можна було визначити, що співрозмовникові Тернера від сорока до п’ятдесяти років. Анчелотті почав говорити італійською. Дуглас вже не вперше чув італійську у виконанні Анчелотті. Той перейшов на мову своєї країни (щоправда, колишньої, тому, що до того часу на усіх континентах земної кулі кордонів між країнами вже не існувало. Останніми країнами, які знищили між собою кордон, виявилися Україна та Білорусь. Це сталося у травні 2079  року) лише у двох випадках: або коли нервував, або коли хвилювався. Зараз, слухаючи те, що говорить Анчелотті, Тернер здогадався: його товариш нервує).

       – Спочатку, Сільвіо, – мовив сміючись Тернер, – припиніть нервувати, перейдіть на есперанто, і повторіть те, що ви щойно сказали італійською.

       Перейшовши на есперанто, Анчелотті поцікавився, чи спостерігав сьогодні Дуглас Тернер за рухом зір. І якщо так, то чи не було нічого такого, що могло б привернути його, Дугласа, увагу?

       Тернер відповів, що так, він сьогодні мав можливість спостерігати за планетами, і що він бачив невідоме утворення. Але, що це, він поки визначити не може.

       – Це система! – вигукнув Анчелотті. – Це система!

       – Ну, і що? – ледве стримуючи хвилювання, і намагаючись говорити спокійно, запитав Тернер.

       – Та ти розумієш, Тернере?! – вигукнув Анчелотті. – Це нова система! В місці, де її не могло бути!

       «А він правий» – подумав, Тернер, а вголос сказав:

       – Ну, гаразд, Сільвіо. Йдіть на роботу, бо ви вже і так запізнилися. А я продовжу спостерігати за “новачком”.

       Поклавши слухавку, Тернер попрямував на горище, де знаходився його власний телескоп. Астроном навів його на ту ділянку неба, де побачив невідоме утворення.