Розділ 7

       За кілька хвилин після посадки «Зоряного скорохода» і виходу на поверхню планети астронавтів, останніми вийшли начальник експедиції та командир.

       Поки астронавти роздивлялися місцевість, де вони здійснили посадку, Олександр Максимович та Софія Вікендорф пильно вдивлялися у поверхню планети, наче щось хотіли там знайти.

       – Поглянь, Софіє, – звернувся Максимович до колеги, вказуючи на зім’яту траву неподалік того місця, де стояв їхній космоліт. – Судячи з усього, до нас вже хтось тут побував.

       – Так, дійсно. – погодилася командир. – Мало того. Я можу з упевненістю сказати, що цей космоліт із Землі чи з іншої планети нашої системи.

       – Що тут у вас? – запитала Людмила Середа, яка підійшла до начальника експедиції та командира.

       – Знайшли сліди космольота. – відповіла командир, і вказала на траву. – Як ти гадаєш, що це за сліди?

       Людмила поглянула на те місце, куди вказувала командир.

       – А ви не здогадуєтеся? – запитала астронавігатор.

       – Ти хочеш сказати, що це слід «Сонячного сяйва»? – запитав Максимович.

       – Саме так. Інакше і бути не може.

       – А моя думка зовсім інша. – сказала Вікендорф, дивлячись убік міста, над яким вони нещодавно пролітали.

       – А чому ні? – запитав Максимович. – Цілком можливо, адже сюди…

       – Не знаю, як тут і що було до нас, – відповіла Вікендорф, – але те, що це не космоліт із нашої системи, це точно!

       Олександр поглянув у той бік, куди вказувала Софія. І дійсно. Збоку міста у їхній бік стрімко наближався космоліт. Він був зовсім не такої форми, якої мав би бути космічний літальний апарат із Сонячної системи.

       – Усі на космоліт! – крикнув Максимович.

       – Що трапилося? – запитав нічого не розуміючий пілот.

       – Без лишніх питань! Виконувати наказ!

       Олександр Кудінов як пілот вскочив перший у космоліт, і почав запускати двигуни. Незабаром космоліт вже повис над поверхнею, очікуючи поки усередину вскочать Максимович та Вікендорф.

       – Які будуть вказівки? – запитав пілот піднімаючи космоліт над поверхнею планети. – У бій вступаємо?

       – Ми тут не для того щоб прилетівши відразу загинути. – відповів Максимович. – Спробуй уникнути сутички і облети планету, щоб знайти місце, де ми змогли б поки сховатися.

       – Тут є гориста місцевість. – відповів Носуліч. – Я це помітив коли летіли сюди.

       – Де? З якого боку? – запитала Вікендорф.

       – Там. – показав картограф у протилежний бік по відношенню до того, у який летіли вони.

       – Покинуте місто ближче. – сказав пілот.

       – Значить летімо у місто. – наказав начальник експедиції.

       Поки команда «Зоряного скорохода» летіла до покинутого міста, усі бачили, що їм все ж вдалося відірватися від переслідувачів, і ті втративши об’єкт погоні з поля зору, вже не наздоганяли космоліт з пізнавальними знаками Сонячної системи.

       – Іро, спробуй зв’язатися з командою «Сонячного сяйва» – наказав Максимович – і дізнайся що у них трапилося, що вони припинили передачу сигналу на Землю. І взагалі, запитай, що тут коїться!

Ірина кивнула на знак згоди і почала одягати навушники. Увімкнувши радіостанцію, Ірина почала шукати хвилю першої команди, але повідомлення вона так і не встигла передати.

– Чорт забирай! – вигукнула Кузнєцова.

– Юлю, що трапилося? – запитав Максимович.

– Поглянь в ілюмінатор і сам усе зрозумієш. – відповіла дівчина.

       – Знову той само космоліт! – вигукнув начальник експедиції.

       – Але, як? – запитала Кузнєцова. – Ми ж вже втекли від них.

       – Чого не знаю, того не знаю! – вигукнув Олександр Ігорович, і відразу звернувся до пілота. – Відлітай з міста і тримай курс убік гористої місцевості!

       Не говорячи жодного слова, Сашко ще раз облетів покинуте місто, і, зробив вигляд, що йде на таран з космольотом. Астронавти усі до одного затамувавши подих слідкували за тим, що буде наступної миті.

       – Гармата! – крикнув Кудінов.

       Софія Вікендорф яка окрім того, що була командиром космольота, вона була ще і інженером анігіляційних установок, саме тому і сиділа поруч важеля магнітної гармати, потягла його на себе. Промінь який пронизав простір планети пройшов у кількох сантиметрах від космольота без пізнавальних знаків.

       – Обережно! – крикнула Людмила Середа.

       Та наступної миті Кудінов дивом встиг вивернути штурвал літального апарату, і промінь який у відповідь був випущений з ворожого космольота також пролетів зовсім поруч літального апарату з пізнавальними знаками Сонячної системи.

       – У бій не вступати! – повторив наказ Максимович.

       – Вас зрозумів! У бій не вступати! – відповів пілот.