Розділ 7

       Бабенко та Кудінов у черговий раз підняли космольоти над поверхнею планети і спрямували їх у бік печери яку обстежує об’єднана експедиція. Так само, як і минулого разу, вони пролетіли те місце, де гіпнотизували їхніх товаришів, і зараз космольоти летіли печерою у тому напрямку, де з ними відбувалися дивні речі.

       – Підлітаємо. – почув по рації Максимович голос Павлюка. – Усім бути напоготові.

       – Петре! Я тебе зрозумів! – відповів Максимович. – Усім бути напоготові! – повторив він.

       «Зоряний скороход» та «Сонячне сяйво» підлітали до того місця, де і відбувалися незрозумілі події. Бабенко та Кудінов продовжували вести космольоти. Усі, хто знаходився на борту двох літальних апаратів, почали дивитися один на одного,

       Підлітаючи до того ж місця, де з астронавтами відбулися загадкові події, – як на «Зоряному скороході», так і на «Сонячному сяйві» – вони відчули, що у кожного з них почала боліти голова.

       Першим це відчув Євген.

       – У мене починає поболювати голова. – сказав він, звертаючись до Павлюка.

       – У мене теж. – у свою чергу відповів Петро.

       Згодом з’ясувалося, що на борту космольота таке коїться з усіма.

       Космоліт увійшов у зону, де минулого разу Павлюк втративши свідомість, мало не вдарився об стіну. Так було і цього разу. Космольоти пролетіли ще трохи, і наступної миті ледь не вдарився дарився об стіну. Але Шеймберг, який сидів майже поруч встиг вирівняти штурвал.

       На борті увімкнулася система переговорів з екіпажем, і так само, як і минулого разу, пролунав голос Шеймберга.

       – На зв’язку «Зоряний скороход». Це Антон Шеймберг. Як справи? Хто як себе почуває?

       – Ми впізнали тебе, Антоне. – відповіла йому Людмила Середа. – У нас зараз відбувається теж саме, що і минулого разу.

       Астронавігатор почала описувати хто чим займається на борту космольота.

       – У нас така ж картина. – відповів Антон. – Що робитимемо у ситуації яка склалася?

       – Я ніколи не керувала ані космольотом, ані тим більше не очолювала експедицію.

       – Але ж зараз ти керуєш космольотом, і розмовляєш зі мною?! Уяви, що ти – начальник експедиції. Що б ти робила у ситуації, яка склалася?

       Чим далі летіли космольоти, тим сильнішою була дія мозку у тих, хто зараз працював на обох літальних апаратах, і навпаки: тим вона слабшою була у тих, хто нічого із собою вдіяти не міг.

       Боячись не справитися у цій ситуації, Середа закричала:

       – Розвертаємося, і спробуємо вилетіти не тільки звідси, але і з печери взагалі!

Проте, наслідки другого польоту у печеру виявилися набагато складнішими, ніж минулого разу. Астронавтів, чий мозок був послаблений за невідомих обставин, довелося вже виводити з цього стану Алі Зінчук, яка відмінно впоралася з цією роботою.

       – Що це було? – запитав Павлюк. Цього разу на нього, втім як і на більшість його товаришів, це все подіяло більше, ніж минулого разу.

       – Те саме, що і минулого разу. – відповів Максимович.

       – Я розумію що те ж саме, що і минулого разу, – відповів Павлюк. – Проте мені все ж цікаво що з нами відбувається далеко від входу у печеру.

       – Так, цікаве питання. – погодився Зиремпа. – Проте у мене є припущення, що це не просто так.

       – Ха! – вигукнув Вавилов. – Звичайно це не просто так. Ти що, ніколи не чув про те, як діє портал часу?

       – Так. Я чув про це.

       Вавилов та Шеймберг зустрілися поглядами. У погляді хіміка Антон побачив, що той, швидше за усе здогадався у чому справа.

       – Здається, – сказав Вавилов, – Антон знає щось більше ніж я. Ось він нехай і розповість усе, що знає.

       Усі перевели погляди на астронавігатора.

       Той сказав:

       – Судячи з усього, друзі, – почав Антон, – ми з вами маємо справу аж ніяк не з порталом часу.

       – Ти про що? – запитала Кузнєцова.

       – А про те, що ми маємо справу зовсім не з тим, що називається порталом часу. Це щось нове. Я поки не знаю що саме, але те що воно працює так само чи майже так само як і портал часу, це точно. Погляньте. Його магнітне поле діє так само, як і магнітне поле порталу часу. Єдина різниця полягає у тому, що коли ми потрапляємо до порталу часу, нам здається, що нами чи втрачається час, чи навпаки його дуже багато. А у даному випадку…

       – А у даному випадку – здогадався Лесик що хоче сказати астронавігатор – ми або себе не контролюємо взагалі, або відчуваємо, що можемо навіть те, чого насправді не вміємо.

       – Абсолютно точно – погодився Антон. – Тож давайте цей коридор назвемо… – Шеймберг на секунду замислився – …«портал інтелекту.

       – «Портал інтелекту». – повторив Максимович. – Так. Це сама влучна назва. Так ми його і називатимемо. Тепер наше завдання обстежити його і дізнатися як він влаштований та як працює. Те, що там з нами відбувається, ми вже знаємо.

       – Так – погодився з ним Павлюк. – Цей портал ми маємо дослідити. Коли його дослідимо, у звіті обов’язково докладно опишемо його і зробимо подання про це відкриття. Проте це буде завтра. А сьогодні вже час відпочивати.