Розділ 15

    Йшов 43-й незалежний день перебування астронавтів у відкритому космосі.

    За вісім годин у каюті начальника експедиції зібралися усі астронавти, окрім Шнипіра та Кузнєцова. Вони як раз були на шляху туди.

    Знаєш, Петре – говорив Кузнєцов – схоже на те, що ти був правий, коли наполягав на продовженні пошуків.    Начальник експедиції спочатку мовчав, а потім запитав:

    Ти узяв диктофон та папір, що мені показував?

    Кузнєцов постукав себе по внутрішній кишені костюма.

    Гаразд. Зараз ти про усе розповіси зібравшимся у мене у каюті.

    Шнипір та Кузнєцов підійшли до каюти начальника експедиції, де уся команда була уже у зборі.

    Доброго ранку. – привіталися увійшовші.

    Після короткого привітання, Шнипір сказав:

    Учора мене покликав до себе Кузнєцов. Він зробив розшифровку запису на касеті.

    Кузнєцов дістав аркуш, і прочитав його зміст.

    Попередження. – коротко сказав Михайло Зємцов.

    Так. – відповів начальник експедиції. – Ми мали б здогадатися.

    Але, якби ми повернулися на Землю – сказала Марія Ільїнська – ми ніколи не дізналися б що трапилося з нашими колегами.

    Ви пам’ятаєте, друзі – звертаючись до своїх товаришів сказав Шнипір – де ми знайшли книгу, через яку усе почалося? Так ось, я не виключаю того, що саме через неї загинули наші товариші. Тепер наше завдання, зробити посадку на Зірду, і дізнатися, які там умови.

    За декілька хвилин у бік планети була відправлена фізична станція14 і за допомогою одного з моніторів астронавти мали

змогу спостерігати за її роботою. Минуло сорок секунд, перш, ніж на моніторі з’явився напис:«КОСМОЛІТ В АТМОСФЕРУ НЕ ВВІЙДЕ: ПОТРІБНО ПРОБИВАТИ». Це було перша і остання інформація яку відіслала на космоліт фізична станція.

    Коли на моніторі було видно фізичну станцію яка повертається, Шнипір сказав:

    Виходу іншого нема. Почати обліт планети на самих малих. Приготувати бомбові маяки15.

    «Королева Сонця» почала обліт навколо Зірди.

    За декілька хвилин Лєлєсніков оголосив:

    Бомбові маяки готові.

    Космоліт рухається зі швидкістю 0,5 світлових роки на секунду! – слідом за ним доповів Сергій Аксьонов.

    Гаразд. – відповів начальник експедиції. – Зараз почнемо обліт планети, після чого будемо скидати маяки. «Альграб»! Ви мене чуєте?

    Так, «Королева Сонця»! – відповіла Юлія Войтович.

    Ви залишаєтеся літати орбітою. Слідкуйте за тим, щоб пробита нами діра не закрилася!

    Зрозуміло!

    «Королева Сонця» почав обліт планети. В ілюмінаторі можна було спостерігати за переміщенням планети. Але, погляди астронавтів привертав колір повітряного простору. Він був білим. Таким він став вже після того, як загинула планета. А до цього? Яким він був до цього? Чи, точніше, яким він має бути? Цього ніхто з астронавтів не знав через те, що хоча вони і були добре проінформовані про те, що собою являє планета, на яку їм доведеться летіти, ніхто з них до цього тут не був. Тепер Шнипірові та його колегам треба було здійснити посадку на поверхню, і лише тоді вони матимуть змогу дізнатися (якщо тільки там випадково  хоч щось збереглося, і могло б дати хоча б якусь підказку) що трапилося з їхніми товаришами.

    Що з планетою? – запитала Марія Ільїнська.

    Замість відповіді Шнипір запитав:

    Бомбові маяки готові?

    Готові!

    Почати скидання!

    Лєлєсніков натиснув декілька кнопок, і у бік планети полетіли декілька десятків маяків. Коли вони зникли з поля зору, астронавти почали спостерігати за ними за допомогою моніторів. Щосекунди маяки все ближче і ближче наближалися до планети. Нарешті астронавти побачили, як з’явилися клуби пилу, і на якийсь час закрили собою видимість. Потім планету можна було бачити знову.

    В одному місці пробили! – сказав начальник експедиції. Потім скомандував знову. – Скинути чергових декілька маяків!

    У такій роботі минуло близько дванадцяти незалежних годин. Після того, як було скинуто чергову партію маяків, знову піднявся клуб пилу. Коли він розсіявся, астронавти побачили, що колір озонового слою не змінився, а поверхня виглядала похмуро.

    Повернулася фізична станція. Переглянувши результати, Шнипір сказав:

    Усі системи увімкнути на повну потужність. Простір насичений метаном. А це, як відомо, дуже небезпечно. Він «їсть» усе і усіх поспіль. То ж, ще раз попереджаю: будьте гранично уважними та обережними. А зараз можна почати спуск.

    Космоліт злегка нахилився, і поплив у бік планети.

    Щосекунди «Королева Сонця» все ближче і ближче наближалася до планети. Усе те, що можна було до цього роздивитися за допомогою моніторів, зараз було видно не озброєним оком.

    Зараз, дивлячись на Зірду, до якої наближався космоліт, астронавти побачили, що планета має такий само вигляд, як і Місяць до його заселення. Поверхня вкрита вулканами, кратери яких сягали п’ятнадцяти метрів. Серед такого різномаїття кратерів вулканів – астронавти не знали, були вони діючими чи ні, - можна було побачити  зруйноване місто, яке вже ніколи не буде відновлено і знову заселене.

    Судячи з усього – сказав Лєлєсніков, пильно вдивляючись то у оглядове вікно, то дивлячись на екран монітора – до того, як з’явилися вулкани, тут було велетенське місто.

    Не виключено. – відповів Михайло Муха. – Я гадаю, що і гарне.

    Якщо Гордієнко все ж був тут – висловив припущення Кузнєцов – то мають залишитися хоча б залишки членів тієї експедиції. А я їх не бачу. – він дивився на монітор не відриваючи погляду.

    Космоліт увійшов у атмосферу.

    Шнипір мигцем поглянув на монітор, і відповів:

    Вони були тут. Якщо і є залишки, то, мабуть, з протилежного боку.

    Планета під космольотом продовжувала збільшуватися. Шнипір ще раз поглянув на знімок. Помилки не було. Вони здійснювали посадку на Зірду. З кожною секундою наближення, усе чіткіше було видно деталі планети. Дивлячись на її поверхню крізь оглядове скло космольота, астронавти бачили, що планета здебільшого вкрита піском. Шнипір висловив припущення, що і Зірда свого часу, так само, як і Земля, була квітучою планетою. Але, після катастрофи, яка очевидно, спіткала  планету, тут нічого не лишилося.

    Усі слухали начальника експедиції, з подивом переводячи погляди то на оглядове вікно, то на оповідача. Коли Шнипір замовк, усередині «Королеви Сонця» на якийсь час запанувала тиша. Потім не змігши приховати подиву, заговорив Пашков, звертаючись до начальника експедиції.

    Шнипір та Лєлєсніков вже не одноразово були разом в експедиціях, і коли Пашков або на око або після зняття проб доповідав начальникові експедиції про те, що знаходилося на поверхні до тих чи інших подій, які розгорталися на планеті, Шнипір слухаючи, намагався запам’ятовувати. Тепер він вирішив спробувати свої знання, і дивлячись на здивованого товариша, зрозумів, що це йому вдалося.

    Я просто слухав, як ти доповідав під час експедицій коли ми з тобою разом виходили у відкритий космос, намагався запам’ятовувати.

    Пашков згадав ці експедиції. Тоді Шнипір був лише командиром. Але, цього було цілком достатньо, щоб так само, як і начальник експедиції переглядати різноманітні звіти. Пашков хотів ще щось сказати, але не встиг. Цієї миті космоліт здійснив посадку. «Королева Сонця» стояла на велетенській галявині вкритій сіро-попільною травою. 

    Ну, друзі – сказав начальник експедиції – тут ми маємо попрацювати не менше, ніж на інших планетах.

    Петре! – гукнув Шнипіра Олефір. – Ось дані про вміст у просторі різноманітних бактерій.

    Такий само папір подала і Світлана Жулєва.

    Пашков підійшов до фізичної станції, і натиснув декілька кнопок. За кілька секунд пролунав м’який жіночий голос:

    «Стан повітряного простору, та вміст у ньому газів: азот – 0,3%, кисень – 23%, метан – 34%, ртуть – 15%, інші гази – 25%. Вологості нема».

    Начальник експедиції тривалий час дивився на дані, вивчаючи їх, потім опустив папір, дивлячись на нерухомо стоявшу станцію. Підійшовши до робота, він натиснув декілька кнопок. Отримавши нове завдання, машина попрямувала до виходу з космольота.

    Ну, друзі – звернувся Шнипір до своїх товаришів, після того, як фізична станція залишила космоліт – давайте тепер і ми вийдемо на поверхню планети, і почнемо роботу, заради якої ми тут.

      І цього разу, Шнипір так само, як і тоді, коли йому доручили очолити першу експедицію у його кар’єрі, так і тепер він залишив космоліт першим.